Зразок роботи
1.1. Основні поняття та класифікація цифрових інструментів для дистанційного навчання.
Сучасне суспільство нерозривно пов’язане з цифровими технологіями, які стають частиною повсякденного життя кожної людини. У цьому контексті освіта відіграє визначальну роль, надаючи громадянам можливості отримати необхідні компетентності, що дозволяють йти в ногу з часом, користуватись сучасними технологіями для навчання, спілкування, отримання різноманітних послуг, здійснення своїх громадянських обов’язків та захисту своїх прав. Серед ключових компетентностей, що визнані європейською спільнотою сьогодні – цифрова та громадянська компетентності .
Нині цифрова компетентність учителя та викладача набуває стратегічного значення і є важливою характеристикою сучасної людини, необхідною для повноцінного та ефективного здійснення фахової діяльності та професійного вдосконалення. Зокрема, у рекомендаціях Європейського Парламенту та Ради Європи цифрова компетентність визначається як упевнене, критичне та відповідальне використання цифрових технологій для навчання, у роботі та участі в суспільній та інтерперсональній взаємодіях. Вона включає інформаційну грамотність, спілкування та співпрацю, медіаграмотність, здатність до створення цифрового контенту (включаючи програмування), безпеку (включаючи цифрове благополуччя та компетентності, пов'язані з кібербезпекою), питання інтелектуальної власності, вирішення проблем та критичне мислення. Основна роль у формуванні цифрової компетентності учнів і студентів покладена на вчителя/викладача, і тому перед ними стоїть завдання не лише трансферу знань своїм учням, а й підготовки їх до сучасних викликів у житті та діяльності, до критичного та відповідального використання цифрового простору. Останнє десятиліття європейські педагогічні кола цифрову компетентність, цифрову грамотність тісно пов’язують з відповідальним та свідомим ставленням до інформації, вмінням безпечно користуватись соціальними мережами, виявляти свої громадянські якості при використанні та перебуванні у цифровому просторі.
У сучасному цифровому навчальному середовищу мають бути властиві: інтегрованість, персоніфікованість, доступність та універсальність дизайну, доступність для учнів та вчителів. Дослідники з Нідерландів пропонують розбудовувати цифрове навчальне середовище за модульним підходом.
Серед основних функцій середовища: комунікація, співпраця, оцінювання (тестування), планування та управління, подання та оцінювання завдань, що реалізуються відповідними базовими компонентами цифрового навчального середовища. Умовами побудови цифрового навчального середовища є: стандарти та концептуальні рамки; інфраструктура з інтегративними властивостями побудови середовища та доступ до цифрового середовища .
Правильно підібрані цифрові інструменти для організації дистанційного навчання дозволяють зробити освітній процес максимально комфортним і ефективним, в той час як неувага до них призводить до роздратування й витрати зайвих ресурсів (сил, енергії та часу) всіх учасників освітнього процесу. Головні складності полягають у тому, що єдино правильних рішень не існує. Все залежить від конкретних запитів: кількості учнів, бюджету, технічних можливостей і підготовки всіх учасників освітнього процесу. Важливо на рівні закладу середньої освіти обрати однакові цифрові інструменти задля того, щоб учні швидше їх опанували й не мали додаткових проблем під час їх застосування. Відповідальність щодо здійснення такого добру доцільно покласти на адміністрацію закладу освіти.
Магістр