Зразок роботи
Перехід держави до ринкової економіки і демократичні принципи розбудови в соціальній сфері вимагають необхідності реформування цивільно-правових відносин. Це обумовлює необхідність кардинальних змін цивільного законодавства в цілому і удосконалення зобов’язального права, і системи недоговірних зобов’язань.
Зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави займають особливе місце в системі недоговірних зобов’язань. Суть інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає в його поширенні на всі інститути зобов’язального права. Визнання правочину недійсним і повернення всього отриманого за ним, не завжди задовольняє інтереси контрагента. При несвоєчасному та неналежному виконанні, або невиконанні договору взагалі одним із контрагентів, здебільшого в судах виникають складнощі при захисті майнових прав потерпілого шляхом застосування матеріально-правових норм, що регулюють договірні зобов’язання. Завдання іншій особі шкоди й утворення при цьому у її заподіювача майнової вигоди здебільшого обумовлює виникнення низки питань щодо кваліфікації справи в суді. Інститут набуття, збереження майна без достатньої правової підстави тут виступає гарантом при захисті майнових прав потерпілих.
Чинне законодавство вимагає уточнення основних положень цивільно-правового інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави і приведення його відповідно до сучасних вимог життя суспільства. Правильне і обґрунтоване поняття та застосування цих зобов’язань потребує теоретичного аналізу з метою визначення особливостей правового регулювання у цій сфері та формування оптимальної моделі інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Актуальність темиполягає у необхідності визначення та розуміння базових категорій недоговірних зобов’язань; використання досвіду зарубіжних країн, що дало б змогу на підставі порівняльно-правового аналізу встановити зв’язки та закономірності розвитку зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а в подальшому усунути прогалини у дослідженні цього інституту, які обумовлені відсутністю фундаментальних досліджень правової природи даних . Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань: розглянути ретроспективу становлення й розвитку інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави; визначити поняття, ознаки та умови зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави; розкрити юридичну природу інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, залежно від його видів, та класифікувати їх; розкрити динаміку регулювання цього інституту в законодавстві інших країн для врахування досягнень у цій сфері в процесі вдосконалення цивільного законодавства України; визначити поняття та особливості майна, що не підлягає поверненню в якості набутого, збереженого без достатньої правової підстави; з’ясувати й охарактеризувати критерії розмежування зобов’язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави з іншими цивільно-правовими засобами захисту права власності; сформулювати пропозиції та надати рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави в Україні.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у сфері регулювання наслідків набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
Предметом дослідження є суть і правова природа правовідносин, пов’язаних із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави та порядок їх реалізації.
Методи дослідження. У процесі дослідження було застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання: порівняльно-правовий, історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний, догматичний, діалектичний, метод моделювання.
Практичне значення одержаних результатів визначається конкретними пропозиціями стосовно доцільності внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів, зокрема ст. 390, 1215 ЦК України, а також у процесі удосконалення постанов Пленуму Верховного Суду України.
Здобуті висновки при написанні дипломної роботи можуть бути використані у науково-дослідницькій та навчально-методичній діяльності — для проведення подальших теоретичних досліджень у сфері недоговірних зобов’язань.
Магістр