Зразок роботи
Відокремленість та вагомість тієї чи іншої науки у загальній системі людських знань оцінюється за певними критеріями. Криміналістика – це самостійна та внутрішньо цілісна наука, яка не тільки відповідає цим критеріям, а й продовжує динамічно розвиватися. Аргументи сформованості й поступу криміналістики як науки:
наявність загальноприйнятого найменування;
функціонування самостійних кафедр, лабораторій, інститутів і факультетів для розробки та викладання цієї науки;
наявність створення спеціальної літератури;
диференціація науки на галузі, частини і розділи;
стійкі зв’язки з іншими науками.
Охарактеризувавши криміналістику в цілому, ознайомимося з її окремими галузями. У праці «Криміналістика, теоретичні проблеми» (М., 1976) під редакцією проф. Н. А. Селиванова, система криміналістики визначена як порядок елементів (галузей, розділів), що склався і на які поділяється ця наука.[7]
Система науки криміналістики — це складові її частини або розділи, розташовані в певній послідовності, яким притаманна наявність внутрішніх і зовнішніх взаємних зв’язків. Частини або розділи, які є самостійними структурними одиницями, одночасно співвідносяться за змістом, певними взаємозв’язками або закономірностями, які характеризують індивідуальне ціле. [6]
Сучасну систему криміналістики утворюють її чотири складові частини:
1) теоретичні основи криміналістики;
2) криміналістична техніка;
3) криміналістична тактика;
4) криміналістична методика.
Розглянемо конкретніше кожну складову частину системи криміналістики.
Теоретичні основи криміналістики – це система науково-теоретичних концепцій, принципів, положень, категорій, методів, понять і термінів, що стосуються предмета криміналістики.
Назвемо головні елементи теоретичних основ криміналістики:
1) вступ до загальної теорії криміналістики. Його складають науково-теоретичні положення, що дають уявлення про предмет криміналістики, її завдання, мету, закони розвитку, принципи та місце в системі юридичних наук;
2) криміналістичні вчення про методи дослідження. Ці вчення відображають об’єктивні закономірності дійсності, що складають предмет криміналістики. Вони є базою для розробки криміналістичних засобів, способів, прийомів та рекомендацій щодо використання останніх у практиці боротьби зі злочинністю.
До системи науки криміналістики входять також криміналістичні вчення,
а саме:
загальні теорії криміналістики;
спеціальні (окремі) криміналістичні теорії.
Загальні теорії вивчають:
закономірності механізму злочину;
закономірності виникнення інформації про злочин і його учасників;
закономірності збору речових доказів;
закономірності дослідження речових доказів;
закономірності оцінки та використання доказів;
мову криміналістики;
методи наукових досліджень.
Спеціальні (окремі) криміналістичні теорії вивчають:
навички розкриття злочинів;
загальні та власні ознаки злочинів;
криміналістичну ідентифікацію та діагностику;
скоєння та приховування злочинів;
про криміналістичні версії і планування розслідування;
криміналістичне вчення про механізм слідоутворення;
вчення про реєстрацію криміналістичних об’єктів;
вчення про розшук, затримання, обшук, огляд місця події, допит, використання спеціальних знань тощо.
Перелік спеціальних криміналістичних теорій не може бути вичерпним, оскільки розробка та розвиток загальної теорії криміналістики призводить до виникнення нових спеціальних теорій.
Крім названих, до змісту загальної теорії криміналістики входять ще три
елементи:
1) мова криміналістики;
2) криміналістична систематика;
3) вчення про методи криміналістичних наукових досліджень.
Мова криміналістики – важливий показник її сформованості як окремої галузі знань. Адже мови спеціальних наук, наприклад, медицини, ядерної фізики, кібернетики, економіки тощо, репрезентують їх вузьку проблематику. Але водночас вони акумулюють загальнофілософську лексику та міждисциплінарні поняття й терміни. Тому в мові криміналістики (і це є чинним для будь - якої іншої науки) можна виділити три рівні загальнолексичних ресурсів:
загальнофілософська лексика – терміни, запозичені з філософії, логіки, математики, фізики, зокрема, такі як закон, світогляд, категорія, параметр, простір, парабола тощо;
загальнонаукова термінологія – терміни, що використовуються також у природничих і технічних науках, наприклад: спеціальний аналіз, люмінесценція, деформація, трансформація, акустика, топографічні знаки, символи тощо;
спеціальні криміналістичні терміни та поняття – розроблені криміналістикою, тобто автентична мова криміналістики, наприклад: словесний портрет, фоторобот, гарячі сліди, польова криміналістика, ідентифікація, ідентифікаційне поле, ідентифікаційний період, експертологія тощо.
Останнім часом деякі криміналістичні терміни, наприклад, ідентифікація, «гарячі сліди», фоторобот та ін. стали використовуватися у кримінальному процесі, оперативно-розшуковій діяльності, а також у фізиці, хімії, фінансово-банківській сфері та інших галузях знань.
Другою складовою системи криміналістики є криміналістична техніка. Це поняття у криміналістиці оформилося одним із перших. Спочатку воно охоплювало увесь зміст криміналістичної науки, далі – конкретизувалося. У наш час під криміналістичною технікою розуміють систему наукових положень і розроблених на їх основі технічних засобів, прийомів і методик, призначених для збирання, дослідження та використання доказів, з метою розслідування, розкриття й попередження злочинів.
Магістр