Суспільна правосвідомість (ID:895263)

РОЗДІЛ 1.СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ «ПРАВОСВІДОМІСТЬ». 1.1.Поняття та структура правосвідомості. На сучасному етапі розвитку суспільних відносин беззаперечним є той факт, що право виступає одним з домінуючих їхніх регуляторів, забезпечуючи при цьому повноцінне існування усіх інститутів держави (президентства, верховної ради, виконавчих органів) в межах встановленої системи дозволів і заборон, при цьому обмежуючи певними рамками, які нормативно санкціоновані та закріплені, вплив таких інститутів на саме суспільство. Правосвідомість — на думку Скакун О.Ф. - одна із форм суспільної свідомості. Свідомість людини, відображаючи об'єктивні потреби суспільного розвитку, є передумовою і регулятором поведінки людини. Свідомість додає цілеспрямованого характеру людській діяльності. Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі форми суспільної свідомості є взаємозалежними і справляють взаємний вплив одна на одну . Свого часу І. Фарбер (радянський період), виходячи з суттєвих, на його думку, ознак правосвідомості сформував її визначення наступним чином: «Правосвідомість є формою вираження суспільної свідомості, яка собою представляє сукупність правових поглядів і відчуттів, що володіють нормативним характером і включають в собі як знання правових явищ, так і їх оцінку з точки зору класової (чи загальнонародної) справедливості, а також й нові правові вимоги, які відображають економічні, політичні потреби та інтереси суспільного розвитку» . М. Цимбалюк вважає що правосвідомість це категорія філософії права що відображає ставлення до людей до права до способу життя в системі правових знань правових почуттів переконань вольових установок вона виробляє оцінку діючої в суспільстві правової теорії та юридичної практики визначає можливі шляхи їх удосконалення виходячи з вимог природного права загальнолюдських цінностей прав і свобод людини та громадянина .