Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Проаналізувавши наукову літературу з досліджуваної проблеми та відповідно до поставлених завдань, ми прийшли до наступних висновків.
Згідно першого завдання ми з’ясували, що стосовно суті поняття «мовна особистість» існують різні підходи, зокрема, психолінгвістичний, соціолінгвістичний, лінгводидактичний. На сучасному етапі дефініція «мовна особистість» розробляється й трактується педагогами, психолінгвістами, лінгводидактами широко і по-різному. В нашому дослідженні ми трактували мовну особистість як такого носія мови, який добре володіє системою лінгвістичних знань (знає мовознавчі поняття і відповідні правила), продукує мовленнєву діяльність, має навички активної роботи зі словом, дбає про мову і сприяє її розвитку.
Аналіз наукових надбань вчених показав, що найбільш прийнятним визначенням національно-мовної особистості є особистість як така, що має ґрунтовні лінгвістичні знання в поєднанні з її національними особливостями, володіє високим рівнем комунікативних умінь та мовною стійкістю, любить і поважає мову свого народу, вважає її частиною свого світогляду та світосприйняття. Це передусім носій рідної мови, культури, людина, яка володіє сукупністю знань, уявлень з мови та вміє творчо використовувати їх у різних видах мовленнєвої діяльності. Важливим є саме поєднання мови та ментальності у цьому понятті, ідентифікація особистості з етносом засобами мови.
Згідно другого завдання ми з’ясували, що формування національно-мовної особистості значною мірою залежить від соціальних змін. Відповідно до сучасної соціолінгвістичної парадигми, відбулися зміни в змісті й обсязі навчального матеріалу з української мови у зв’язку з багатоаспектним трактуванням мови. Це зумовлює введення нових, передусім комунікативно орієнтованих, тем до програми, зокрема зі стилістики, риторики, культури мови. У зв'язку з цим великого значення набувають соціолінгвістичні передумови засвоєння учнями української мови.
На становлення і розвиток національно-мовної особистості значною мірою впливають психолого-педагогічні фактори, зокрема пам'ять, увага, мислення, мовне чуття учнів, особливості навчально-виховного процесу в школі, форми та методи роботи вчителів-словесників тощо.
Не менш вагомим у процесі формування національно-мовної особистості є культурологічний фактор. Відродження й розвиток національної духовності немислимі без мови. Постає питання про нові підходи до її навчання на основі невмирущих скарбів національної духовності. Саме цим зумовлена актуалізація культурологічної лінії під час вивчення української мови в основній школі.
Згідно третього завдання ми з’ясували, що визначити роль української мови у формуванні національно-мовної особистості можна, враховуючи процеси гуманізації і гуманітаризації, що охопили сучасну освіту. Українська мова відіграє важливу роль у вихованні учнів, мовна освіта на сучасному етапі, як і в попередні часи, є основою інтелектуального, духовного й морально-етичного виховання особистості – людини з широким спектром життєво необхідних компетентностей.
Педагогічна вартість української мови, її роль у вихованні та формуванні національно-мовної особистості учнів основної школи ще належно не висвітлені в наукових дослідженнях, хоча засади їх відбиті у шкільній програмі. Пріоритетною ідеєю курсу української мови в основній школі є інтенсивний мовленнєвий та інтелектуальний розвиток учнів і виховання національно-мовної особистості, яке здійснюється як на уроках, так в позакласній роботі.
Одне з центральних місць у шкільній програмі з української мови, яка впливає на формування національно-мовної особистості учнів в основній школі, є соціокультурна змістова лінія навчання, яка забезпечує сформованість в учнів соціокультурної компетентності, розуміння національно-культурної специфіки мовленнєвої поведінки (етикету) українців, звичаїв, традицій, правил, соціальних умов, ритуалів, соціальних стереотипів нашого народу, зафіксованих у мові.
Отже, українська мова як шкільний предмет має великі можливості для виховання учнів основної школи як національно-мовних особистостей.
Згідно четвертого завдання ми з’ясували, що як суб'єкт виховання національно-мовна особистість стоїть у центрі навчально-виховного процесу в основній школі і потребує пильної уваги вчителів української мови на уроках, пошуків ефективних форм і методів навчальної роботи.
Методична робота вчителя-словесника у світлі окресленого підходу передбачає підпорядкування рідномовної освіти комплексним потребам виховання національно-мовної особистості. Без сумніву, це сприятиме ефективному становленню самоідентифікації, розвиткові духовності школяра, активному засвоєнню знань з мови, їх застосуванню в практиці спілкування.
На основі наукових досліджень провідних учених, мовознавців, методистів, вчителів-практиків (Т.Донченко, Л. Мамчур, Т. Симоненко, А.Пономаренко, А. Бргуш, І.Пентилюк, Т. Предчук, О. Біляєв, Л. Мацько, В.Кононенко та ін.) ми охарактеризували умови, особливості, шляхи та засоби формування національно-мовної особистості на уроках української мови в основній школі. Пропоновані підходи до навчання мови спонукатимуть учнів до творчого вираження власної індивідуальності засобами української мови, що і є однією з головних ознак сформованої україномовної особистості.
Викладання української мови в основній школі має бути підпорядковане комплексним потребам формування національно-мовної особистості. Спираючись на концепцію вивчення української мови в основній школі, запропоновану С.Єрмоленко та Л.Мацько, вважаємо основою національно-мовної освіти пробудження індивідуальної мовотворчості, таке засвоєння мови, яке забезпечує вільне самовираження особистості у різних сферах людської діяльності. У національно-мовній освіті мають гармонійно поєднуватися три складові: грамотність, лінгвістичне мислення і національно-мовна свідомість.
Підводячи підсумок, зазначимо, що ефективність національно-мовної освіти на уроках української мови в основній школі і її відповідність сучасним стандартам визначатиметься її спроможністю дати Українській державі громадян, які вільно володіють українською мовою, забезпечити їх високий інтелектуальний розвиток, виховання духовно-емоційної сфери, національно-патріотичне виховання засобами мови.
Магістр