Індивідуально-авторське використання фразем у сучасній украінській мові (на матеріалі творів М.Дочинця (ID:448079)

ВСТУП Фразеологія у сучасному мовознавстві все частіше стає об’єктом наукових досліджень. Вченими активно вивчається народна фразеологія, фразеологія художньої мови та значна увага мовознавців привертається діалектною фразеологією. Багатство мови є багатством і її фразеології, тобто образних і виразних оборотів, прислів'їв, влучних і крилатих слів. Найчастіше за тaкими словaми і зворотaми лежить цілий світ, така собі історичнa епохa – реальні події дaлекого минулого, факти побуту, уявлень і вірувань наших предків. Письмова література є найважливішим джерелом вивчення історії фразеології. Вона виступає як хранителька фразеології, притаманною тій чи іншій епосі, того чи іншого ареалу, стилю і т.д., в ній фіксуються зміни (структурні, лексико-граматичні, семантичні), які зазнає фразеологічна система мови, що дозволяє встановити закономірності її становлення , її роль в збагаченні і розвитку мови. Серед різних видів літератури найбільший інтерес, безсумнівно, представляє художня література, яка в силу своїх функціонально-стилістичних особливостей набагато більше і частіше користується фразеологізмами, ніж інші види літератури. А деякі форми художньої літератури, такі як комедія, фарс і ін., просто немислимі без фразеологізмів. Тут фразеологія виступає як невід'ємний елемент жанру. В інших видах літератури (публіцистичної, наукової та т.п.) фразеологізми менш уживані, але все ж їх роль і там важлива. Проблематиці «мова (фразеологія) і національна культура» присвячені роботи багатьох вітчизняних дослідників таких, як Л. Авксентьєва, М. Алефіренка, В. Білоноженко, В. Вакурова, С. Ганжі, І. Гнатюк, С. Горожанової, І. Дубинського, Т. Здіховської, В. Калашника, В. Ковальова, М. Коломійця, В. Папіш, Л. Петленко, С. Попович, Ю. Прадіда, Л. Скрипник, А. Супрун, В. Ужченка, О. Федорова, Т. Цимбалюк, В. Чабаненка, М. Шанського, Л. Щербачук та ін Особливу цінність для науковців мають фразеологізми, що відбивають народні традиції, історичні факти життя, обряди та звичаї того чи іншого народу. Актуальність курсової роботи полягає в тому, що на прикладі М. Дочинця можна переконливо прокоментувати вживання фразеологізмів у мовленні персонажів і авторської мови. Завдяки таким якостям фразеологізмів, як образність, експресивність, своєрідність смислового значення, мова стає яскравішою, емоційною, образною і виразною. Саме тому майже всі відомі письменники, навіть за часів Гомера, використовували фразеологізми для створення колориту і стилістичного увиразнення своїх творів. Мета курсової роботи полягає у здійсненні різнобічного аналізу фразеологічного багатства творів закарпатоукраїнського письменника М. Дочинця, відтворення фразеологічної картини світу у творах та виявлення особливостей використання фразеологічних одиниць в індивідуальному стилі закарпатоукраїнського письменника. Для реалізації поставленої мети плануємо розв’язати наступні завдання: - розглянути біографію М .Дочинця; - дослідити лінгвокультурну специфіку фразем у творі М. Дочинця «Криничар»; - дослідити фразеологічну картину світу у романі М. Дочинця «Вічник»; - розібрати та зафіксувати фразеологічне багатство творів М. Дочинця. Структура роботи. Робота включає в себе вступ, два розділи, висновок, список використаної літератури та становить 37 сторінок друкованого тексту.