Свобода слова як одне з основоположних прав людини і цивілізаційна потреба регуляторних заходів (ID:939692)

ВСТУП Свобода слова та можливість вільно висловлювати свої погляди та переконання є невід'ємними складовими демократичного суспільства і важливим завданням для держави України. Однак за останні роки українське суспільство зіткнулося з багатьма проблемами, пов'язаними із захистом цієї свободи. Це пояснюється перш за все тим, що в умовах реформування держави дуже складно було відмовитися від практики державного контролю за всіма сферами суспільного життя. Раніше прийняті уявлення про свободу слова не працюють, а нові політико-правові норми ще не сформувалися. Закріплення права на свободу слова у національному та міжнародному рівнях є недостатнім для його ефективного застосування. Щоб це право було реалізоване, необхідно змінити суспільну свідомість та практичну діяльність політичних еліт. Але на даний час існують проблеми, які потребують негайного вирішення, зокрема недостатня законодавча регламентація права на свободу думки і слова та відсутність ефективних механізмів захисту цього права в Україні. Актуальність теми. На сьогоднішній день перед більшістю суспільств країн світу постала актуальна та важлива проблема – як знайти баланс між розширенням меж свободи слова та їх звуженням, щоб уникнути хаосу і конфліктів між владою та населенням. В той же самий час, право на свободу думки та слова втрачає свій сенс без ефективного захисту і реалізації. Основним законом України була і залишається Конституція як втілення основних прав людини (громадянина) на свободу, справедливість та добробут. У статті першій Конституції України наголошується, що процес становлення України як суверенної, соціальної, демократичної, правової держави, нажаль, гальмують певні негативні фактори, такі як економічні проблеми, соціальні конфлікти, низька ефективність управлінських структур, тощо. Тому актуальність дослідження теоретичних і практичних проблем, які пов’язані із конституційним закріпленням та реалізацією прав людини, обумовлена необхідністю вдосконалення глобалізації доктрини прав людини в Україні, чинного на сьогодні законодавства у цій сфері, відповідно до проголошених світовою спільнотою принципів і чинної конституції України. Актуальність теми нашого дослідження також визначається відсутністю достатньої кількості наукових праць комплексного характеру, які б включали прогресивні та ефективні методи вирішення проблем, а також сукупністю вищезазначених факторів та чинників. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі становлення та розвитку прав і свобод людини і громадянина, а також їх гарантій, як соціально-правове явище. Предметом дослідження є комплекс правових норм та організаційно-правових форм, що гарантують право свободи слова в світі, а також проблематика, зв’язана зі свободою слова та шляхи її вирішення в Україні. Метою роботи є дослідження та аналіз різноманітних наукових думок стосовно змісту та визначення конституційних та правових гарантій свободи слова як цивілізаційної вимоги заходів регулювання та основних засад сучасного українського суспільства та світу. Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання: - дослідити ґенезу прав і свобод людини і громадянина на різних історичних етапах становлення нашої держави; - проаналізувати розвиток становлення права на свободу слова як одне із основоположних прав людини та громадянина; - визначити поняття та зміст гарантій прав і свобод людини та громадянина; - здійснити правовий аналіз свободи слова як суб’єктивного юридичного права та свободи преси як основного принципу діяльності медіа; - визначити критерії обмеження реалізації права на свободу слова та умови їх застосування відповідно до міжнародного та вітчизняного законодавства; - проаналізувати регламентації права на свободу слова в національних та міжнародних нормативно-правових актах; - зробити аналіз концептуальних проблем механізму реалізації права на свободу слова людини і громадянина в Україні; - охарактеризувати та дати оцінку новому Закону про медіа в Україні; - узагальнити характерні особливості та гарантування свободи слова людини, громадянина та медіа в сучасному світі Постановка проблеми. Свобода слова та свобода масової інформації є необхідними умовами для демократичного розвитку та дотримання принципів верховенства права. Робота висвітлює важливість свободи слова як для людини, так і для держави, а також наголошує на тому, що це право не є абсолютним. Дослідження системи гарантій свободи слова дозволить оцінити її рівень забезпеченості в Україні та виявити неефективність регулювання сучасних інформаційних технологій. Гарантії забезпечення права на свободу думки та слова поділяються на міжнародні та внутрішньодержавні. Внутрішньодержавні гарантії включають систему соціально-економічних, політичних, юридичних, організаційних та ідеологічних засобів, що діють в Україні і спрямовані на забезпечення та ефективну реалізацію права на свободу думки та слова. Міжнародні гарантії передбачають закріплення даного права в основоположних документах з прав людини, де встановлено, що право на свободу думки та слова є невід'ємним правом кожної людини, що належить їй від народження і забезпечується підвищеною правовою охороною. Це право дозволяє людині самореалізуватися та відображає прогресивні тенденції розвитку правової держави, є принципом побудови взаємин між людиною та державою. Отже, тільки завдяки безперешкодній реалізації права на свободу слова можливий ефективний захист всіх інших прав людини та громадянина. Аналіз останніх досліджень та публікацій. Правові питання щодо свободи слова не залишилися поза увагою провідних вітчизняних та зарубіжних науковців. Загальнотеоретичні питання цієї проблематики проаналізовано у працях А. Булгакової О. Грищук, О. Гончаренко, Н. Корченкової-Костицької, Л. Крейнер, К. Левченкo, А. Мутусханова, К. Нacтечкo, А. Пaзенoк, П. Рабінович, В. Постульги, В. Речицького та інших учених. На особливу увагу заслуговує наукове видання збірника законодавчих актів у 6 томах, що стосується права на інформацію (за редакцією Ю. Шемшученка та І. Чижа). Міжнародно-правові гарантії забезпечення свободи вираження поглядів та її окремих можливостей досліджували К. Левченкo, М. Маковей, В. Середюк-Буз, С. Шевчук та інші науковці. Різні аспекти конституційно-правових гарантій реалізації права людини і громадянина на свободу думки й слова досліджували у своїх наукових працях Г. Абдулаєва, Ю. Барабаш, К. Волинка, О. Гончаренко, О. Грищук, А. Заєць, О. Клименко, В. Кулик, М. Прудник та ін. Теоретичним підґрунтям цього курсового дослідження є роботи таких українських вчених: В.Б. Авер’янова «Виконавча влада і адміністративне право», «Адміністративне право України» Битяка Ю.П., Богуцького, А.С., Гаращука В.М. [2], «Права людини в Україні» Гончаренко О.М., «Питання та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні» Князев В.Д. [38]. Але на жаль, дані автори досліджували проблему вузько, тільки з боку адміністративно-правового забезпечення реалізації та захисту прав громадян у сфері виконавчої влади. Ними було ґрунтовно розглянуто політико-правові аспекти взаємодії людини, держави і управління, питання адміністративно-правового регулювання прав громадян у сфері виконавчої влади та адміністративно-процесуального статусу громадян, особливості надання адміністративних послуг, доступу громадян до інформації у сфері виконавчої влади, запровадження досконаліших адміністративних процедур тощо. Актуальним проблемам свободи вираження поглядів, свободи слова і свободи преси присвячені роботи як зарубіжні, так і вітчизняні вчені, зокрема, Г. Абдулаєва, А Баран, О. Бухтaтий, І. Головко, О Грищук, О. Жуковська, Д. Кертлі, Дж. Кін, О. Клименко, В. Конах, Н. Кушакова-Костицька, М. Оніщенко, М. Прудник, В. Радчук та інші. Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження та вирішення завдань було використано широкий спектр загальнонаукових, філософських, та галузевих методів пізнання. У дослідженні були застосовані порівняльний, історичний, емпіричні методи, а також методи аналізу і синтезу. Використовуючи історичний метод, можна дослідити процес становлення права на свободу слова як одного з основних прав людини та громадянина. Закон єдності і боротьби протилежностей допомогає виявити суперечливі тенденції у розвитку та здійсненні державної політики щодо захисту прав на свободу слова. Системно-функціональний та структурно-функціональний методи дають можливість досліджувати права людини як єдиний системний механізм, структурні елементи якого функціонують як єдине ціле. Функціональний аналіз допомагає визначити важливість політичних явищ для суспільства та особи, їх оцінку з точки зору системи цінностей, таких як благо, справедливість, свобода та повага до людської гідності. Діалектичний метод дозволяє визначити сутність права на свободу слова, аналізуючи протилежності. Порівняльно-правовий підхід використовується для порівняння та контрастування юридичного закріплення права на свободу слова у національному та міжнародному законодавстві. Герменевтичний метод допомагає в поясненні та тлумаченні текстів нормативно-правових актів та їхньої інтерпретації. За допомогою формально-юридичного методу формується інструментальна понятійна система. Прогностичний підхід дає змогу сформулювати перспективи та вектор розвитку права на свободу слова, зокрема, в ЗМІ, визначити шляхи їх корекції, проаналізувати потребу правового регулювання у сфері практики. про свободу слова в медіа. Наукова новизна роботи розкривається у положеннях, які виносяться на захист: було доведено, що розвиток ідей щодо права на свободу слова та вільне вираження своїх поглядів сприяли визнанню вільної думки як соціально і політично значущої у більшості демократичних держав світу, а також закріплення цього права в їхніх конституціях. Було встановлено, що право на свободу думки та слова є особистим правом, однак у деяких державах це право надається виключно громадянам цієї держави. Теоретичні положення магістерської роботи та запропоновані висновки можуть знайти своє використання у різних сферах. В практичній діяльності вони можуть бути використані для врахування переваг та недоліків, а також розробки ефективного законодавства про закріплення прав та свобод людини та громадянина. У науково-дослідницькій роботі ці положення можуть послужити поштовхом для подальшого дослідження теоретичних питань історії та теорії прав людини. У навчальному процесі вони можуть бути використані при викладанні курсів з журналістики, історії держави та права зарубіжних країн, теорії держави та права, конституційного права, а також при підготовці систематизованих підручників чи розділів в підручниках з даної тематики. Структура магістерської роботи. Відповідно до мети, завдань та предмету дослідження робота складається із вступу, трьох розділів, що включають в собі вісім підрозділів, загального висновку, списку використаних джерел (98 найменувань). Загальний обсяг роботи складає ¬¬¬¬103 сторінки, обсяг основної частини 90 сторінок.