0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Система методів управління організацією та її вдосконалення (ID:187111)

Тип роботи: магістерська
Дисципліна:Менеджмент
Сторінок: 112
Рік виконання: 2016
Вартість: 1000
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ І. Теоретичні аспекти класифікації методів управління організацією 1.1. Поняття та класифікація методів управління організацією 1.2. Характеристика економічних методів управління 1.3. Особливості адміністративних і соціально-психологічних методів управління Висновки до 1 розділу РОЗДІЛ 2. Дослідження системи методів управління на ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» 2.1. Організаційно-економічна характеристика Приватного акціо¬нерного товариства «Львівський лікеро-горілчаний завод» 2.2. Аналіз економічних методів управління ПрАТ «Львівський ЛГЗ» 2.3. Оцінка організаційно-розпорядчих та соціально-психологічних методів управління на ПрАТ «Львівський ЛГЗ» Висновки до 2 розділу РОЗДІЛ 3. Рекомендації ПрАТ «Львівський лікеро-горілчаний завод» щодо вдосконалення системи методів управління організацією 3.1. Шляхи покращення та вдосконалення системи методів управління організацією 3.2. Рекомендації з покращення процесу управління трудовою дисципліною й поведінкою персоналу ПрАТ «Львівський ЛГЗ» 3.3. Рекомендації щодо удосконалення форм і методів управління на ПрАТ «Львівський ЛГЗ» Висновки до 3 розділу ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КЛАСИФІКАЦІЇ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЄЮ 1.1. Поняття та класифікація методів управління організацією Управління – це цілеспрямована система впливу суб'єкта управління на колектив або окремих працюючих, з метою досягнення певної цілі. Це складний і динамічний процес, керований і здійснюваний людьми для досягнення поставленої мети. Після встановлення цілі управління, необхідно знайти найбільш ефективні шляхи та методи досягнення їх. Виникає потреба в застосуванні арсеналу засобів, що забезпечують досягнення цілей управління, тобто методів управління [21]. «Метод» у перекладі з грецького слова Mettiodos, буквально означає «дослідження» або у широкому значенні – це спосіб здійснення чого-небудь. У літературі з менеджменту, найчастіше під методом управління розуміють спосіб, прийом, або їх сукупність, цілеспрямованого впливу менеджера на об'єкт для досягнення конкретного завдання, здійснення конкретних практичних прийомів і способів з управління організацією [2, 30]. Методом називається захід або сукупність заходів у будь-якій людській діяльності, спосіб досягнення мети, шлях вирішення певного завдання. В економічній літературі, під методом управління розуміють спосіб, прийом або їх сукупність цілеспрямованого впливу менеджера на об'єкт для досягнення конкретного завдання, здійснення конкретних практичних прийомів і способів по управлінню організаціями. Методи управління покликані забезпечити високу ефективність діяльності колективів, їх злагоджену роботу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного члена. Цим методи управління відрізняються від усіх інших технічних та технологічних методів, які використовуються в ході вирішення комплексних виробничо-господарських завдань [18, 29]. Особлива роль методів управління полягає у тому, щоб створити умови для чіткої організації процесу управління, використання сучасної техніки і прогресивної технології організації праці та виробництва, забезпечити їх максимальну ефективність при досягненні поставленої мети. Таким чином, зміст поняття «методи управління» випливає із суті та змісту управління і належить до основних категорій теорії управління. Застосуванням різних методів управління досягається організуючий вплив і визначаються умови діяльності для ефективного використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. У теперішній час спостерігаються різні підходи до класифікації методів та їх кількості. О. Дейнеко виділяв сім методів управління: політичні; економічні; адміністративні; організаційні; кібернетичні; соціологічні; графічні. Н. Сисов виділив три основних групи методів: прямі (директивні); засновані на матеріальному стимулюванні працівників і колективів; ті, що передбачають використання духовних стимулів до праці. Професор Г. Лопов подає подібне до цього групування [37, 39]. Чіткої однозначної класифікації методів менеджменту немає також і серед вчених та спеціалістів зарубіжних країн. У вітчизняній літературі дослідники управління колишнього Радянського Союзу найчастіше виділяють наступні методи. 1) адміністративні (організаційно-розпорядчі); 2) економічні; 3) соціально-психологічні. Практика розвитку продуктивних сил в Україні та інших країнах світу, рівень та характер реформування економіки та форм власності, підтверджують зміну ролі та значення тих чи інших методів управління у певні періоди розвитку суспільного виробництва. Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомогою системи методів управління. Привести в дію організовану систему, щоб одержати потрібний результат, можна лише через вплив на неї керуючого органу чи особи. При цьому необхідні певні інструменти погодженого впливу – методи управління, які й забезпечують досягнення поставлених цілей. Важливою складовою управління є пошук найефективніших способів впливу на людей, які б забезпечили досягнення поставлених цілей, виконання планів і рішень, зумовлених загальною чи локальною метою діяльності організації. Це досягається завдяки методам управління, які в теоретичному плані є способами і прийомами впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо). На практиці методи менеджменту виступають сукупністю способів і прийомів, спрямованих на забезпечення високої ефективності діяльності колективу, максимальної мобілізації творчої активності кожного працівника для здійснення місії організації та її цілей. Обрання менеджерами методів управління зумовлено змістом і силою вияву мотивів – спонукальної причини дій і вчинків людей. Саме мотиви визначають засади класифікації методів управління. Методи повинні мати мотиваційну характеристику, яка спрямовує напрям їх дії та дає змогу їх класифікувати. Завдяки методам менеджери (керівники) забезпечують скоординовану діяльність виробничого процесу в організаціях та органічне поєднання індивідуальних, колективних і суспільних інтересів. У літературних джерелах пропонується низка класифікацій методів менеджменту. Проте будь-який поділ є досить умовний [38]. Методи управління (менеджменту) відрізняються від технічних, технологічних методів, які використовують для вираження комплексних виробничо-господарських завдань, оскільки вони повинні забезпечувати високу ефективність діяльності колективу, сприяти максимальній мобілізації творчої активності кожного працівника. Виділяють такі сфери активізації діяльності працівників: організаційна, адміністративна, економічна та соціально-психологічна. Вплив в цих сферах здійснюється за допомогою певних систем активізації, які охоплюють різні за змістом, напрямом, організаційними формами, характером методи та прийоми. Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та окремих працівників безпосередньо пов’язане з мотивуванням, тобто використанням чинників, які зумовлюють поведінку людини в колективі у процесі виробництва. У зв’язку з цим методи управління повинні мати мотиваційну характеристику, яка визначає напрям їх дії, вказує на мотиви поведінки людей, на які зорієнтовані методи, i дає змогу їх класифікувати. Класифікація методів управління дає змогу менеджеру диференційовано обирати методи або їх групи залежно від характеру регульованих відносин i процесів. Ефективним є комплексне використання методів. Нехтування будь-яким із них, надання переваги тільки деяким негативно позначається на загальній дієвості менеджменту організації [21, 36]. На рис. 1.1 наведено основні групи методів управління. Рис. 1.1. Основні групи методів управління Між цими методами існує тісний зв’язок і взаємозумовленість. Кожний метод має елементи заохочення і покарання. Методи управління класифікують за різними ознаками (рис. 1.2). За типом розрізняють методи прямого і непрямого впливу. Прямий вплив – це коли підлеглий одержує конкретні вказівки, які не дають змогу визначити напрям дії, способи досягнення мети. Непрямий вплив може бути у вигляді постановки завдання або створення орієнтуючих умов. У першому випадку перед підлеглими ставиться завдання, а конкретні шляхи досягнення мети керівник визначає самостійно. Рис. 1.2. Класифікація методів управління Метод орієнтуючих умов полягає в створенні ситуації, що спонукає підлеглого до самостійної постановки завдання і вибору способу дії. Для сучасного менеджменту характерним є використання методів непрямого впливу. Працівник, який сам приймає рішення, або бере участь у його розробці, більше зацікавлений у ефективній діяльності, ніж у разі одержання прямої вказівки від керівника. За часовою характеристикою розрізняють довго- і короткострокові, періодичні, повторювані і поодинокі методи. Так, положення про структурні підрозділи великого підприємства протягом тривалого періоду дають змогу забезпечити розподіл функцій в апараті управління, координацію штабних підрозділів і служб. Залежно від способу вироблення виділяють методи особистісні, колегіальні і колективні. Це можуть бути методи, вироблені, наприклад, керівником, учасниками наради, колективом підприємства. З погляду мотиваційного впливу методи управління класифікують на: 1. Економічні (матеріальної мотивації): довго-, середньо- та коротко¬термінові техніко-економічні плани; економічні стимули; податки; фінанси; кредит; бюджет; ціни. 2. Адміністративні (організаційно-розпорядчі, владної мотивації): організаційні дії; розпорядчі дії; дисциплінарні дії. 3. Соціально-психологічні (соціальної мотивації): соціальні плани; моральні стимули; методи формування колективів та соціально-психологічного клімату в колективі. Усі методи менеджменту взаємопов'язані між собою, і їх поділ на групи є достатньо умовним. Наприклад, техніко-економічний план (економічний метод) починає впливати на працівників підприємства після того, як він оформлений наказом директора (адміністративний метод). При цьому можливі зміни в складі колективу працівників (соціально-психологічний метод), викликані необхідністю виконання цього плану. Тому застосування конкретного методу повинно мати комплексний характер [21, 35]. За способом врахування інтересів працівників: - методи матеріального впливу – враховують майнові та фінансові інтереси працівників; включають різноманітні економічні стимули; - методи владного впливу – націлені на впорядкування функцій, обов'язків і прав працівників, регламентацію та нормування їх діяльності (штатні розписи, регламенти діяльності, положення про виконавців, договори, накази, розпорядження, догани тощо); - методи морального впливу – спрямовані на підвищення соціально-господарської активності; включають етичні норми, моральні стимули, методи встановлення добрих взаємин між керівником і підлеглими тощо. За формою впливу: - кількісні методи (калькуляції, ціни, бюджет, матеріальні стимули); - якісні методи (вказівки, інструкції, моральні стимули, методи добору колективу за психофізіологічними факторами тощо) [14, 22, 23]. Методи менеджменту є результатом реалізації функцій менеджменту, тобто апарат управління будь-якої організації у процесі своєї діяльності повинен створити усі необхідні способи впливу на керовану систему. Оскільки, управління організацією спрямоване на людей, коло їхніх інтересів, передовсім матеріальних, то основою класифікації методів управління є внутрішній зміст мотивів, якими керується людина у процесі виробничої чи іншої діяльності. За своїм змістом мотиви діяльності можна поділити на матеріальні, соціальні та мотиви примусового характеру. Відповідно до цього розрізняють такі методи управління: економічні; соціально-психологічні; організаційні (адміністративні) методи управління діяльністю підприємств. Усі названі методи управління діяльністю підприємств органічно взаємозв'язані й використовуються не ізольовано, а комплексно. Проте провідними треба вважати саме економічні методи. Організаційні методи створюють передумови для використання економічних методів. Соціально-психологічні методи доповнюють організаційні та економічні й утворюють у сукупності необхідний арсенал засобів управління діяльністю підприємства, будь-якого суб'єкта підприємницької чи іншої діяльності. 1. Економічні методи управління – це такі методи, які реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах (будь-якій іншій діяльності) через використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два аспекти реалізації. Перший аспект характеризує процес управління, зорієнтований на використання створеного на загальнодержавному рівні економічного сегмента зовнішнього середовища. Другий аспект економічних методів управління зв'язаний з управлінським процесом, орієнтованим на використання різноманітних економічних важелів, таких як фінансування, кредитування, ціноутворення, штрафні санкції тощо [21]. 2. Соціально-психологічні методи управління реалізують мотиви соціальної поведінки людини. Адже рівень сучасного виробництва, зростання загальноосвітнього і професійно-кваліфікаційного рівня працівників зумовлюють суттєві зміни в системі ціннісних орієнтацій та структурі мотивації трудової діяльності людей. Традиційні форми матеріального заохочення поступово втрачають свій пріоритетний стимулюючий вплив. Усе більшого значення набувають такі чинники, як змістовність і творчий характер праці, можливості для прояву ініціативи, суспільне визнання, моральне заохочення тощо. Практична реалізація соціально-психологічних методів управління здійснюється за допомогою різноманітних засобів соціального орієнтування та регулювання, групової динаміки, розв'язання конфліктних ситуацій, гуманізації праці тощо. 3. Організаційні (адміністративні) методи управління базуються на мотивах примусового характеру, їхнє існування й практичне застосування зумовлене заінтересованістю людей у спільній організації праці. Організаційні методи управління – це комплекс способів і прийомів впливу на працівників, що ґрунтуються на використанні організаційних відносин та адміністративній владі керівництва. Усі ці методи поділяють на регламентні (формування структури та ієрархії управління, делегування повноважень і відповідальності певним категоріям працівників фірми, визначення орієнтирів діяльності підлеглих, надання методично-інструктивної та ін.) й розпорядчі (охоплюють поточну організаційну роботу і базуються, як правило, на наказах керівників підприємств) [14, 27, 36]. Професійно вміле застосування економічних, соціально-психологічних та організаційних методів управління здебільшого забезпечує достатньо ефективне господарювання. Формування цілеспрямованого впливу на трудові колективи та їх окремих членів безпосередньо пов'язане з мотивацією, тобто використанням факторів, які визначають поведінку людини в колективі в процесі виробництва. Отже, методи управління повинні мати свою мотиваційну характеристику, що визначає напрям їх дії. Ця характеристика показує мотиви, які визначають поведінку людей і на які орієнтована відповідна група методів. Економічні методи управління посідають центральне місце в системі наукових методів управління трудовою діяльністю людей, оскільки на їхній основі встановлюється цільова програма господарського розвитку окремих підприємств і організацій і визначається такий режим роботи і такі стимули, які об'єктивно спонукають і зацікавлюють колективи та окремих працівників в ефективній праці. Таким чином, впливом на безпосередні інтереси об'єкта управління створюється механізм його орієнтації на найбільш ефективний режим роботи без повсякденного і безпосереднього втручання зверху. До складу економічних методів управління належать організаційно-виробниче планування, метод комплексних цільових програм, комерційний розрахунок, система економічних регуляторів господарської діяльності. Ефективність застосування методів управління в основному залежить від рівня кваліфікації керівних кадрів, що зумовлює потребу систематичної і цілеспрямованої підготовки та повсякденного використання всіх зазначених напрямів впливу на колектив і окремих людей. Система методів управління – це система способів здійснення управлінських впливів на персонал для досягнення цілей менеджменту підприємства. Під методом управління розуміють способи, прийоми чи їх сукупність, які використовують керуючі системи для досягнення конкретного завдання (мети) [21, 33]. Методи менеджменту органічно пов'язані із загальними та специфічними (конкретними) функціями менеджменту і є інструментами їх реалізації. Застосування окремих методів і їх груп неможливе за нереалізованості їх функцій, що засвідчує існування між функціями і методами менеджменту прямих і зворотних зв'язків (рис. 1.3). Для реалізації одних функцій використовують комплекси різних методів менеджменту, інші потребують незначної їх кількості. Наприклад, функції «визначення цілей» і «планування» реалізують передусім через застосування економічних методів – планування, комплексних цільових програм, комерцій¬ного розрахунку. Реалізація їх не обмежується виробничо-господарською діяльністю організацій, а охоплює і їх соціальну складову – соціальне прогно¬зування, соціальне планування, соціальне нормування. Функцію «рішення» здійснюють через застосування організаційно-розпорядчих методів менеджменту: регламентування, нормування та розпорядництво. Рис. 1.3. Взаємозв'язок функцій і методів менеджменту [33] Оскільки застосування більшості економічних методів менеджменту потребує оформлення у вигляді рішень, функція «рішення» тісно пов'язана з ними як способами її реалізації. Реалізується вона і в соціальних методах менеджменту. У процесі реалізації функції «оперативне регулювання» застосовують економічні регулятори, розпорядництво, інструктування, соціальне регулювання. Функцію «мотивування» втілюють за допомогою соціальних методів, орієнтованих на активізацію трудових зусиль індивідів, груп працівників, колективу організації. Функцію можна реалізувати і за допомогою таких економічних методів, як комерційний розрахунок, метод комплексних цільових програм, метод економічних регуляторів. Здійснення функції «контролювання» потребує застосування таких методів менеджменту, як планування, регламентування, інструктування, розпорядництво. Отже, методи менеджменту є технологічним виявом дій управлінців, пов'язаних з виконанням функцій менеджменту. Методи являють собою важливий елемент процесу управління. Наявність прогресивних методів управління та вміле використання їх є передумовою ефективності управління і господарських процесів. Розглянемо детальніше ці методи управління підприємством. 1.2. Характеристика економічних методів управління Під економічними методами управління розуміють такі способи і прийоми впливу, які ґрунтуються на використанні економічних законів та інтересів, які дозволяють планомірно, ритмічно організувати виробничу діяльність і прямо або опосередковано стимулювати колектив чи окремих виконавців на підвищення ефективності роботи. Економічні методи управління ґрунтуються на дії економічних факторів ринкової економіки. Їм належить провідне місце в системі методів управління господарською діяльністю організацій. Ці методи управління сприяють виконанню такої функції управління як планування. Вони пов’язані також з функціями мотивування та контролювання. Для того, щоб економічні методи управління були дієвими, слід забезпечити відповідну реакцію підприємства та його економічних важелів на економічні інтереси об’єкта управління. Без цього втрачає сенс розширення прав структурних підрозділів і самофінансування підприємства. В свою чергу, розширення самостійності веде до більшої свободи колективів щодо господарської діяльності та застосуванні економічних методів управління. В умовах обґрунтованої самостійності є доцільним реальний перехід до економічних методів менеджменту: колектив розпоряджається матеріальними фондами, отриманим доходом (прибутком), зарплатою й реалізує свої економічні інтереси. Економічні методи сприяють виявленню нових можливостей і резервів виробництва, що особливо є важливим у ринкових відносинах. Необхідним є запровадження системи матеріального стимулювання з врахуванням економічних інтересів усіх учасників трудового процесу, створення умов, при яких економічні методи були б дієвими й цілеспрямованими. Перебудова механізму економічного стимулювання й управління спрямована на забезпечення необхідних соціально-економічних передумов для реалізації програми переходу підприємств до діяльності в умовах ринку. При цьому докорінно змінюються методологія й технологія формування фондів виробничого й соціального розвитку, а також оплати праці [5, 28]. Основне завдання змін економічних методів управління в бізнесі полягає у тому, щоб створити такі організаційні умови, за яких підприємства виконували б усі функції на найвищому рівні. На відміну від організаційно-адміністративних економічні методи передбачають розробку планово-економічних показників і способи їх досягнення. Вони є досить ефективним засобом економічного механізму в господарських відносинах. У результаті підвищення дієвості економічних важелів і стимулів формуються такі умови, в яких трудові колективи та їх члени спонукаються до ефективної роботи не стільки через адміністративний вплив (накази, директиви, вказівки), скільки через економічне стимулювання. На основі економічних методів управління розвиваються й стають ефективнішими організаційно-адміністративні й соціально-психологічні методи, підвищуються професіо¬налізм і культура їх застосування. В умовах ринку економічні методи управління мають набувати подальшого розвитку, розширюватиметься сфера їх дії, підвищуватиметься дієвість і результативність економічних стимулів, що дозволить поставити кожного працівника й кожний колектив в цілому в такі умови, за яких найповніше задовольнятимуться особисті інтереси й загальнодержавні. Діюча система економічних методів управління ділиться на методи, передбачені державним законодавством і такі, що застосовуються безпосередньо керівництвом підприємства (рис. 1.4) [15, 31, 39]. Рис. 1.4. Діюча система економічних методів управління Як видно з рисунку, до економічних методів управління, застосовуваних державою відносять: • систему пільг та кредитів, • систему оподаткування, • цінове регулювання, • економічні санкції. До методів, застосовуваних керівництвом підприємства відносять: • систему матеріального стимулювання, • метод госпрозрахунку, • матеріальні санкції. Конкретний набір і зміст економічних важелів визначається специфікою діяльності підприємств. В управлінській практиці підприємств економічні методи управління виступають у таких формах: планування, економічне стимулювання, фінансування, кредитування й ціноутворення. Ефективність використання економічних важелів і стимулів, що визначають зміст кожної форми, залежить від умов господарської діяльності. Планування як складова економічних методів управління необхідне для: • визначення основних шляхів та засобів щодо зміцнення власності; • передбачення тенденцій щодо економічного зростання; • визначення потреб у виробничих ресурсах і шляхів найефективнішого їх використання. Планування – це специфічна сфера економічної діяльності на науковій основі, тому управління використовує його методи та прийоми для здійснення економічного впливу на всі ланки господарського механізму. Економічне стимулювання як метод управління реалізується через відповідні принципи управління. Основними його джерелами є: - фонд соціального розвитку, який колектив використовує для зміцнення матеріально-технічної бази та соціально-культурної сфери, проведення оздоровчих, культурно-масових заходів; - фонд оплати праці та матеріального заохочення, який використовується на заробітну плату, матеріальну допомогу та інші потреби колективу підприємства. Матеріальне заохочення сприяє удосконаленню організації та зміцненню дисципліни праці, підвищенню рівня її нормування та продуктивності, досягненню високих показників діяльності підприємств в цілому. Воно є ефективним лише тоді, коли всі категорії працюючих однаковою мірою зацікавлені в його збільшенні. Особливе значення тут має особиста зацікавленість управлінського персоналу. Від якості управлінських рішень залежить ефективність використання матеріально-сировинних та інших ресурсів, якість виготовлених послуг та продукції, тобто ефективність діяльності підприємства. Фінансування, кредитування та ціноутворення є найважливішими важелями економічного впливу на всі напрями діяльності підприємства. Фінансування як метод управління є самостійною економічною категорією й водночас, воно зумовлюється іншою категорією – цінами. За допомогою фінансів формуються пропорції розподілу фондів накопичення та споживання, утворюються фінансові ресурси для виробничого і соціального розвитку підприємства, забезпечення збільшення прибутку. Управлінський вплив фінансування реалізує через планування, формування фондів стимулювання та контроль за їх використанням. Кредитування – це метод управління, який поєднує можливості централізованого управління з найгнучкішим і найоперативнішим впливом на діяльність підприємств. Надаючи кредит підприємствам, банк чітко контролює виконання ними принципів кредитування. Ціноутворення в сучасних умовах є важливим методом економічного впливу на функціонування всіх ланок господарського механізму. Йому належить провідна роль в розвитку та використанні економічних методів управління. Без нього є неможливим планування виробництва, його стимулювання та фінансування. Ціна використовується як активний засіб впливу на зростання ефективності виробництва, підвищення якості та зниження собівартості готельних послуг і ресторанної продукції. Удосконалення економічних методів управління тісно пов’язане із удосконаленням системи нормативів, що є особливо важливим, оскільки економічні методи є основною економічною складовою механізму управління й водночас виступають базою реалізації організаційно-розпорядчих (адміністративних) методів [15, 23, 31]. Отже, економічні методи управління забезпечують регулювання процесів виробництва і розподілу за допомогою використання економічних важелів: собівартості, ціноутворення, зарплати, фонду матеріального заохочення, прибутку та інших. На відміну від адміністративних, економічні методи довготривало та поступово діють на об'єкт управління, скеровуючи його у бажане русло за допомогою матеріальних стимулів та інтересів окремих виконавців або цілих колективів. Підвищення ролі економічних способів впливу на різні організації проявляється по-різному. Великою мірою це залежить від того, яка форма власності переважає на підприємстві (організації). Важливо підкреслити ще раз, що на працюючого у колективі діє вся сукупність методів управління. Економічні методи управління повинні націлювати на розширене відтворення виробництва, на використання певної частини прибутку на науково-технічний прогрес і розширення матеріальної бази виробництва. Не всі проблеми стимулювання до продуктивної праці можна вирішувати тільки за допомогою матеріального стимулювання. Ніколи не треба забувати шляхів вдосконалення структури організації, її складових і проблем технічної оснащеності. Менеджери, які цими принципами нехтують, не мають прогресивної перспективи. Вивчаючи ринкові форми та методи менеджменту, треба, у першу чергу, навчитися використовувати ті елементи в організації й управлінні, які визначаються рівнем розвитку продуктивних сил, техніки та технології. Багато методів і способів менеджменту, які розроблені за рубежем, і особливо з планування, можуть та повинні бути використані тому, що вони забезпечують великий ефект за менших затрат сил і коштів. У залежності від розрахунків, плани за своїм змістом і терміном впливу на працівників діють по різному. Забезпечення ритмічності, безперервності виробництва, підвищення якості продукції та послуг, завоювання становища на ринку можна домагатися за допомогою впливу на людей через місячні, квартальні, річні завдання. Для досягнення конкретних зрушень в організаціях потрібно при формуванні планів підбирати такі показники, які реально забезпечать, наприклад, ритмічність постачання сировини. З метою поширення впливу планів на всіх працівників складаються плани для цехів, дільниць, бригад, відділів, служб і навіть для конкретних виконавців. Довготермінові плани на п'ять і більше років мають певний мобілізуючий результат впливу на цілі галузі, народногосподарські комплекси, трести, корпорації, банки. Вони ефективніші при розв'язанні питання переоснащення, перепрофілювання виробництва, введення нових кардинальних технологій, міжнародної кооперації виробництва та праці тощо. В основу економічних методів управління покладено співставлення витрат та наслідків роботи, встановлення довготривалих нормативів тощо. Такі нормативи передбачають межі втручання вищого органу у діяльність керівництва підпорядкованих їм структур [28, 32, 39]. Економічні методи базуються на застосуванні матеріального стимулювання; визначенні рівня зарплати, форм і методів розподілу фондів матеріального заохочення, правил преміювання, розміру дивідендів, відсотків по депозитах, дотацій, компенсацій тощо. Система оподаткування дуже активно впливає на виробничу та комерційну діяльність. Через рівень податків держава стимулює або гальмує розвиток різноманітної виробничої і приватної діяльності. Стимулювання власного виробника повинно здійснюватися у першу чергу, шляхом запровадження оптимального стимулюючого рівня відсоткової податкової ставки. Через інвестиції, грошові надходження засобами фінансів задовольняються певні матеріальні інтереси працівників. Важливе значення на господарську діяльність і задоволення індивідуальних потреб громадян має банківський комерційний кредит. При цьому ефективна кредитна політика може стимулювати діяльність суспільного чи приватного виробництва або гальмувати його. Правильне складання бюджету, його виконання здатне впливати на формування доходної частини регіону, а його ефективне витрачання – забезпечити своєчасну виплату зарплати працівникам, здійснення витрат на виробничу діяльність, пошук шляхів економії коштів тощо. За допомогою прийомів та способів ціноутворення, використання ціни, як міри вартості послуг та товару, тарифів, норм, стимулюється виробнича діяльність. Кожен менеджер повинен також враховувати рентабельність виробництва і вміти її визначити. Прибуток як кінцевий результат і ціль виробництва (діяльності) є також головним джерелом формування фондів (економічного стимулювання, фонду нагромадження та соціального розвитку), а отже, прибуток виступає як основний оцінюючий показник діяльності [31, 39]. Науковці стверджують, що частка економічних методів у загальних методах управління складає близько 40-45 відсотків. Основними завданнями сучасних економічних методів менеджменту є: • приєднання інтересів суспільства, трудового колективу і особистих інтересів працівника; • забезпечення точного обліку всіх інтересів з метою оптимального поєднання для неухильного збільшення продукції і поліпшення її якості; • забезпечення неухильного зростання прибутків і заробітної плати; • підвищення ефективності діяльності організації. Ефективність економічних методів залежить не лише від обґрунтованості системи важелів, а й від контролюючих зусиль суб’єкта управління. Ефективність застосування економічних методів можлива тільки за умов дотримання схеми, зображеної на рис. 1.5. Рис. 1.5. Порядок застосування економічних методів управління Контролюючі зусилля мають бути наявні на кожній стадії. На першій стадії оцінюють реальність і досяжність поставлених цілей; на другій – дієвість і конструктивність економічних важелів; на третій – своєчасність і повноту аналізу; на четвертій – відповідність розміру економічного стимулу ступеню досягнення цілі. Лише за таких умов забезпечується цілеспрямований вплив на поведінку об’єкта управління, не використовуючи при цьому прямого адміністрування. Основним покликанням сучасних економічних методів менеджменту є забезпечення високої ефективності діяльності організації. Економічні методи управління реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих процесах.