0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ АКАДЕМІЧНОЇ АВТОНОМІЇ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ В УКРАЇНІ ТА ДЕМОКРАТИЧНИХ КРАЇНАХ (ID:513482)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Менеджмент
Сторінок: 45
Рік виконання: 2020
Вартість: 300
Купити цю роботу
Зміст
Забезпечення права закладів повної загальної середньої освіти на академічну автономію відповідно до чинного законодавства України
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Чинне освітнє законодавство вивело на новий рівень обговорення питання про розширення, у вузькому та широкому сенсі цього слова, академічну автономію для закладів загальної середньої освіти, надаючи керівникам та педагогічному колективу певну самостійність та можливість до самоорганізації. На цьому моменті варто зазначити, що досі саме фінансовій автономії наділялось найбільше уваги на законодавчому, історичному та професійно-експертному рівнях. Попри те, що українські заклади освіти знаходяться на своєму початковому етапі наданні різноманітних форм автономії освітнім установам, законодавча база для поступового руху у цьому напрямку наявна та сприяє подальшому своєму розвитку та реалізації концепції системного підходу розширення академічної самостійності. Станом на кінець 2020 року обсяг академічної автономії ЗЗСО в Україні регулюється наступними нормативно-правовими актами: ● ЗУ «Про освіту» від 05.09.2017; ● ЗУ «Про повну загальну середню освіту» від 16.01.2020; ● Підзаконними актами; ● Установчими документами закладів освіти; ● Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року; ● Концепцією реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року. Для того, щоб сформувати загальне уявлення про характер правового регулювання академічної автономії в українських ЗЗСО, є необхідність провести аналіз кожного законодавчо важливого документу у сфері шкільної автономії. Закон України «Про освіту» був прийнятий 5 вересня 2017 року, закріплюючи значні розширення автономії закладів освіти у порівнянні зі застарілим законом від 23 травня 1991 року. Таким чином, відповідно до нового ЗУ «Про освіту» держава «гарантує академічну, організаційну, кадрову та фінансову автономію закладів освіти», а також визначає їх засадами державної політики в освітній сфері та принципами реалізації діяльності у сфері освіти згідно з п. 1. Ст. 6 зазначеного закону. Серед важливих пунктів Закону «Про освіту» в розвитку автономізації ЗЗСО в Україні є наступні: ● «Суб’єкт освітньої діяльності має право самостійно приймати рішення з будь-яких питань у межах своєї автономії, визначеної цим Законом, спеціальними законами та/або установчими документами, зокрема з питань, не врегульованих законодавством», - п.3. Ст.2. ● «Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати ... визначених законом автономії суб’єктів освітньої діяльності…», - п.2. Ст.2. ● «Засновник або уповноважена ним особа не має права втручатися в діяльність закладу освіти, що здійснюється ним у межах його автономних прав, визначених законом і установчими документами», - п.3. Ст.25 [3]. Розпорядженням Кабінету міністрів України № 988-р від 14 грудня 2016 року була схвалена Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року. Мета Концепції закріплює напрями в сфері автономізації ЗЗСО України, що декларує прагнення до «децентралізації та ефективного управління загальною середньою освітою, що сприятиме реальній автономії школи». Згідно з реалізацією Концепції та реформування системи управління загальною середньою освітою зазначається, що «школа матиме право розробляти і впроваджувати власні освітні програми відповідно до державного стандарту загальної середньої освіти, змінювати статус бюджетної установи на статус неприбуткової організації із збереженням податкових пільг і отриманням фінансової автономії». [32] Детальний опис повноважень, що отримують заклади освіти у рамках процесу автономізації, задекларований у Концептуальних засадах реформування середньої школи «Нова українська школа». У документі акцентується увага на тому, що разом з розширеними можливостями автономії у закладах освіти також з’являється і певний рівень відповідальності, що є обов’язковим та визначальним атрибутом зазначеного процесу. Заклад освіти нестиме повну відповідальність перед суспільством, зокрема перед здобувачами освіти, за надану якість освітніх послуг. Закон «Про повну загальну середню освіту», що набув чинності від 18.03.2020, розширює та деталізує певні види шкільної автономії, а саме: організаційну, академічну, кадрову та фінансову. Розглянемо детальніше правове регулювання саме академічного виду автономії закладу загальної середньої освіти. Як вже розглядалося у Розділі 1, академічна автономія - це повноваження закладу освіти вирішувати питання щодо формування освітньої діяльності та нести відповідальність за рішення. Так, педагогічний склад закладу освіти за ЗУ «Про освіту» мають право незалежно від центральних чи місцевих органів влади складати свої освітні програми, які після формування має узгодити та затвердити директор закладу освіти. Процес затвердження освітньої програми виглядає наступним чином: заклад освіти розробляє освітню програму, потім її узгоджує педагогічна рада та затверджує керівник закладу освіти. Обмежена свобода у розробці освітньої програми надає можливість вчителям формувати авторські програми. Педагог може працювати згідно зі своєю особистою програмою, або ж визначати, за якою навчальною програмою проводити педагогічну діяльність, а також на свій розсуд обрати методи викладання матеріалу в класі. Міністерство освіти також формує типові навчальні програми для тих педагогічних працівників, які не розробили власні напрацювання. Звичайно академічна самостійність педагогічних працівників, зокрема формувати освітні програми, має певні обмеження, що закладені у Державному стандарті для базової середньої освіти, який є водночас і базою і рамковим документом. [33] Щоправда, українська практика показує, що освітяни не користуються правом створювати власні освітні програми у повному обсязі, що пов’язано з: неспроможність педагогічного колективу закладу освіти створювати практичні та комплексні освітні програми; свідомого обмеження керівником закладу освіти педагогічного колективу в розробці освітніх програм, спираючись на недостатнє фінансування. [7] У рамках академічної свободи заклад освіти має право самостійно обирати навчальні підручники та посібники. Формально заклади освіти мали на це право і до вступу в силу Закону «Про освіту», але користування ним було вкрай обмеженим. Чинна законодавча база надає стимулює педагогічних працівників створювати власні підручники, шукаючи нові методи викладання. Також школи можуть самостійно формувати режим своєї роботи, довжину навчального заняття, дня та тижня. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 800 «Деякі питання підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників» зняла монополію держави на надання освітніх послуг з підвищення кваліфікації для педагогічних працівників, одночасно, надавши право вчителям самостійно обирати постачальників освітніх послуг, а також форм та методів підвищення рівня кваліфікації. Кожен вчитель має право подати свої пропозиції до плану підвищення кваліфікації, що згодом затверджується педагогічною радою закладу освіти. [34] У результаті, розширення академічної автономії для закладів освіти стимулює педагогічних працівників до професійного зростання та підвищення якості викладання, адже вчитель має можливість проводити педагогічну діяльність відповідно до його точки зору та нести відповідальність за рівень її якості. У Програмі діяльності Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року за прем’єрства Д. Шмигаля не було приділено уваги системному підходу до реалізації автономії закладів повної загальної середньої освіти, що було пов’язане з глобальними викликами для української системи освіти. Враховуючи стрімке поширення COVID-19 на території України Програма КМУ спрямована на подолання негативних наслідків пандемії, а також на розширення можливостей впровадження змішаного та дистанційного навчання. Таким чином питання розширення академічної автономності закладів освіти було витіснено з нагального порядку денного. Натомість У Програмі діяльності у сфері вищої освіти все-таки було передбачені зміни підходів в управлінській автономії закладів вищої освіти. Також значна кількість уваги приділяється саме фінансовій складовій та її автономізації заради швидкого реагування на виклики COVID-19 [35]. Для порівняння наведемо приклад напрямків Програми діяльності Кабінету Міністрів України від 29.09.2019 року за прем’єрства О. Гончарука. Згідно з цілями Міністерство освіти та науки України для шкіл та педагогів було передбачено отримання «реальної автономії» [36]. У тексті згадується, що автономія буде стимулювати українське вчительство підвищувати свою професійну кваліфікацію. У контексті поширення гострого респіраторного захворювання COVID-19 значення академічної автономії для закладів загальної середньої освіти набуває нового значення. Завдяки широким повноваженням керівників закладів освіти, а також певній самостійності педагогічних працівників, що була надана їм в рамках імплементації принципів академічної автономії, заклади освіти мають змогу швидко реагувати та боротися з негативним впливом COVID-19. Під негативним впливом мається на увазі переривання навчального процесу у зв’язку з введенням карантинних заходів, що стосується обмеження доступу учасникам освітнього процесу до закладів освіти. Керуючись чинним законодавством, певна частина шкіл змогла швидко та ефективно організувати дистанційне навчання з використання дистанційних технологій у квітні-травні 2020 році під час національного карантину. Станом на кінець 2021 року педагогічні колективи продовжують використовувати різноманітні системи дистанційного навчання під час вимушеного закриття шкіл у зв'язку з карантинними обмеженнями. Відмітимо, що саме право вчителів та адміністрації шкіл самостійно обирати платформи для дистанційного навчання, допомогло їм швидко налагодити безперервне навчання для своїх здобувачів освіти. Наразі існує широкий перелік систем для управління навчанням (Google Classroom, Microsoft Teams, HUMAN), що доступні для закладів освіти та які вони можуть обрати самостійно без нав’язування з боку державних органів влади. У результаті повної свободи у зазначеному питанні, переважна кількість шкіл змогла успішно організувати навчальний процес під час карантину. Наведемо приклад київської школи I-III ступенів № 5 Печерського району м. Києва, керівництво якої зазначає, що для успішної організації дистанційного навчання у закладі були протестовані безліч систем управління навчанням. Проте, для постійного використання була обрана освітня платформа українського розробника HUMAN [37]. Ми вважаємо, що надання закладу освіти широких повноважень у сфері академічної автономії, що включає в себе право на вільний вибір системи дистанційного навчання, сприяє боротьбі з викликами COVID-19 та інших непередбачених ситуацій.