0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Представництво в цивільних справах. Цивільний процесуальний статус представника (ID:294928)

Тип роботи: магістерська
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 130
Рік виконання: 2019
Вартість: 2000
Купити цю роботу
Зміст
ВСТУП РОЗДІЛ I. Загальна характеристика представництва в цивільному процесі 1.1. Представництво в цивільному судочинстві: етапи реформування. 1.2. Поняття та ознаки представництва в цивільному процесі. Функції судового представника. 1.3.Підстави виникнення та види представництва у цивільному процесі. В курсові є РОЗДІЛ II. Адвокат як представник у цивільному судочинстві 2.1. Документи, що підтверджують повноваження представників у цивільному процесі, та вимоги до їх оформлення. 2.2. Процесуально-правове становище адвоката як представника в суді. 2.3. Особливості участі адвоката у цивільному процесі України, Німеччини, Франції та США: порівняльно-правовий аспект. РОЗДІЛ III. Особливості здійснення судової представницької діяльності: переваги та ризики 3.1. Відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільному судочинстві, порівняльний аспект із господарським та адміністративним судочинством. 3.2. Представництво в суді без повноважень або з їх перевищенням: поняття та наслідки. 3.2. Припинення судового представництва, в тому числі Європейським судом з прав людини. ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
«Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, хто не відає про славу своїх предків, той сам не вартий пошани», – цей безсмертний вислів М.Т. Рильського, який відомий, напевно, кожному, є доцільний у використанні не лише в літературі, але і в науці адже саме на основі історичного аналізу процесу становлення будь-якого інституту можливо зрозуміти шлях його еволюції, сутність, оцінити сучасний стан та визначити перспективи подальшого розвитку. Тому, насамперед, варто зупинити увагу на еволюційній складовій інституту представництва на теренах сучасної України. Для початку варто зазначити, що представництво як і адвокатура, на думку деяких науковців є найдавнішою і в той же час загальнолюдською інституцією . Є інша наукова позиція, зокрема, Є.В. Васьковський, який на підставі аналізу праці А.М. Стоянова «Історія адвокатури» стверджував, що «проходили тисячоліття, розросталися сильні цивілізації з зачатків патріархального побуту; видавалися закони, влаштовувалися суди, писалися книги про правознавство та управління державою, але не засновувалися адвокати» . З таких же позицій виходив відомий французький адвокат Жуль Ле-Берк’є, який зазначав, що є народи настільки ж давні, як піраміди, але які не мають адвокатури (il en est qui comptent presque autant d’années que les pyramides, et n’en ont pas) . Що ж стосується взагалі зародження представництва на теренах сучасної України, то у науковій літературі висловлено щонайменше три точки зору з цього приводу. Згідно однієї з них, перші витоки формування інституту судових представників на території сучасної України датуються останньою половиною VI, початком V сторіччя до н.е., коли давні греки почали засновувати міста на узбережжі Чорного моря, такі як Ольвія, Феодосія, Пантікапей , . Існує думка про те, що зародження цього інституту в Україні необхідно досліджувати з часів Київської Русі, коли судочинство характеризувалося суцільним пануванням звичаєвого права та повною його перевагою над писаним законом. У цей період праця представника у судах мала характер громадської, товариської, виключно моральної підтримки своєї сторони . В якості захисників на суді, на думку одних прихильників цього погляду, були родичі, «сутяжников» і їх «суседей», «миру» тощо» , які фактично виконували роль представників, а на думку інших, окрім рідних роль захисників виконували й приятелі сторін, «послухи» (свідки порядного життя особи, щодо якої існував спір), «видоки» (свідки вчиненого стороною або спірного факту) .