Кримінальна відповідальність за непокору (ID:382245)
Автор більше не продає цю роботу
?
Основні причини, чому роботи знімають з продажу:
- Автор роботи самостійно зняв її з продажу
- Автор роботи видалив свій аккаунт - і всі його роботи деактивувалися
- На роботу надійшли скарги від клієнтів - і ми її деактивували
Шукати схожі готові роботиЗміст
ЗМІСТ с.
ВСТУП……………………………………………………………………………… 3
І. Історичні аспекти кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України…………………………………..6
ІІ. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань - один із видів злочинів проти основ національної безпеки України…………………………………………………………………...14
2.1. Поняття, загальна характеристика злочинів проти основ національної безпеки України…………………………………………………………………….14
2.2. Поняття, об’єкт злочину передбаченого ст. 114-1 КК України «Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань»…………………………………………………………….20
2.3. Об’єктивна сторона злочину передбаченого ст. 114-1 КК України «Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань» та форми її прояву…………………………………….26
2.4. Суб’єкт та суб’єктивна сторона злочину передбаченого ст. 114-1 КК України «Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань»………………………… ………………………………....31
ІІІ. Підстави криміналізації перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань ……………...……….……….35
ВИСНОВКИ……… ……………………………………………………………..42
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………....43
Зразок роботи
І. Історичні аспекти кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України
Національна безпека характеризує стан нації як цілісної системи, що містить суспільні відносини й суспільну свідомість, інститути суспільства та їхню діяльність, які сприяють або заважають реалізації національних інтересів у конкретній історично створеній ситуації. Започаткування категорії «національна безпека» зазвичай пов’язують з ім’ям президента США Теодора Рузвельта (роки президентства – 1901-1909). У 1904 р. він у посланні до Конгресу США виправдав військову акцію захоплення зони, де планувалося будівництво Панамського каналу, інтересами національної безпеки США. Надалі це поняття стали широко використовувати в політиці, а у 1947 році Конгрес США прийняв закон «Про національну безпеку», згідно з яким було створено Раду національної безпеки, яка мала консультувати президента з питань, що стосуються основних аспектів внутрішньої, зовнішньої та воєнної безпеки. Із часом проблематику національної безпеки було виокремлено в самостійну академічну галузь
В Україні окремі аспекти національної безпеки уперше були закріплені в Декларації про державний суверенітет України. Слід зауважити, що поняття «національна безпека» не було достатньо обґрунтовано в радянській науковій літературі саме внаслідок його звуження до поняття «державна безпека». Термін «національна безпека» не набув поширення в СРСР насамперед через ототожнення лексеми «національна» з поняттям «національність», «етнос». Проте дослідженню питання національної безпеки України від початку проголошення незалежності присвячено багато праць вітчизняних фахівців О. Гончаренка, В. Горбуліна, О. Дзьобаня, В. Картавцева, В. Ковальського, Е. Лісицина, Л. Мошняга, О. Маначинського, В. Настюка, Г.Новицького, В. Пилипчука, С. Пирожкова, Є. Пронкіна, Є. Скулиша, М. Стрельбицького, В. Тихого, О. Юрченко та інших.
Так, М. Стрельбицький визначає національну безпеку як «стан країни, що гарантує певний рівень захищеності корінних інтересів кожного громадянина, су- спільства й суверенної держави в цілому від наявних і потенцій- них внутрішніх і зовнішніх загроз» .
Інші роботи з даної категорії: