ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» (ID:134079)

ВСТУП В умовах розвитку акціонерної форми власності в Україні актуальності набуває вдосконалення теоретичної бази регулювання та оптимізації корпоративних відносин. Важливим індикатором прозорості та ефективності функціонування акціонерних товариств виступає їх дивідендна політика, що характеризує розподіл прибутку підприємства. Формування ефективної дивідендної політики акціонерного товариства передбачає встановлення розміру дивідендних виплат на рівні, що, з одного боку, задовольняє права акціонерів на частину прибутку акціонерного товариства, а з іншого – дозволяє залишити власні інвестиційні ресурси для подальшого розвитку підприємства. Актуальність обраної теми дослідження зумовлена також тим, що формування дивідендної політики підприємства є одним із найбільш складних завдань фінансового менеджменту в сучасних умовах. Необхідність його вирішення пов’язана із задоволенням вимог фінансової стратегії щодо підвищення ринкової вартості підприємства, інвестиційної політики, політики формування власних фінансових ресурсів та деяких інших аспектів фінансової діяльності підприємства. Широке коло питань, пов’язаних із дослідженнями у сфері формування та реалізації дивідендної політики підприємства, висвітлено в роботах зарубіжних: Ван Хорн Д. К., Мертон Р., Росс С., Хіггінс Р. і вітчизняних вчених-економістів: Валюх Н.С., Віннікова В.В., Гавриш А. О., Гришко Н. Є., Денис О. Б., Ковальська К., Кравченко О., Лютий І.О., Мусієнко В. Д., Носова Є.А., Пархоменко О. С., Петленко Ю. В., Підгірна В. С., Прасолов І., Рогов Г.К., Самилін А.И., Стащук О.В., Тарасенко С.І., Харченко Н. В., Шелудько В.М. та ін. Метою курсової роботи є вивчення теоретичних і практичних засад формування та реалізації дивідендної політики акціонерного товариства і розробка рекомендацій щодо їх удосконалення. Для досягнення зазначеної мети перед роботою постають наступні завдання:  визначити сутність поняття «дивідендна політика», її роль та значення в управлінні власним капіталом компанії;  охарактеризувати теорії та типи дивідендної політики акціонерного товариства;  описати етапи формування дивідендної політики підприємств;  дати характеристику складу та структури власного капіталу ПАТ «Укртелеком»;  проаналізувати процес розподілу прибутку на ПАТ «Укртелеком»;  оцінити ефективність дивідендної політики ПАТ «Укртелеком»;  проаналізувати досвід зарубіжних компаній у провадженні дивідендної політики;  запропонувати та обґрунтувати напрямки удосконалення дивідендної політики ПАТ «Укртелеком». Об’єктом курсової роботи є дивідендна політика досліджуваного підприємства - ПАТ «Укртелеком». Предметом дослідження курсової роботи є теоретичні і практичні засади формування та реалізації дивідендної політики акціонерного товариства. При написанні курсової роботи використовувалися наступні методи дослідженя: метод аналізу та синтезу, метод порівняння, табличний метод, методсистематизації та узагальнення, статистичний метод (екстраполяція). Інформаційною базою дослідження курсової роботи є законодавче забезпечення, наукові періодичні видання, підручники, навчально-методичні посібники, річна фінансова звітність ПАТ «Укртелеком». Структура і обсяг роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури із 47 найменувань та додатків. Робота містить 9 таблиць та 4 рисунки. Загальний обсяг курсової роботи становить 62 сторінки. *** РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ І РЕАЛІЗАЦІЇ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ 1.1 Сутність, роль і значення дивідендної політики в управлінні власним капіталом компанії Однією з найбільш актуальних задач економічного розвитку на сучасному етапі функціонування світового господарства є вдосконалення корпоративних відносин та формування ефективної моделі корпоративного управління. Для України актуальність цього питання набуває особливого значення, тому що в умовах економічної нестабільності на фоні політичних подій, особливо гостро постає питання подальшого відновлення економіки, основу якої формує корпоративний сектор. Ефективність його функціонування можна розглядати через рівень прибутковості і виконання фінансової стратегії корпораціями. Дивідендну політику часто розглядають, дещо спрощено, як складову загальної політики управління прибутком, тобто як елемент прийняття окремих тактичних рішень [21]. З’ясування суті дивідендної політики доцільно розпочати з вивчення важливої її складової - дивіденду. Згідно з Податковим Кодексом, дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою – емітентом корпоративних прав, чи інвестиційних сертифікатів на користь власника корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв’язку з розподілом частини його прибутку, розрахованим за правилами бухгалтерського обліку [19]. Згідно з П(С)БО 15 «Дохід» дивіденд є частиною чистого прибутку, що розподілена між учасниками (власниками) відповідно до їхньої участі у власному капіталі підприємства. Н. В. Харченко зазначає, що дивіденди – це форма поточного доходу акціонерів [42]. В. В Ковальов вважає дивіденди грошовим доходом акціонерів [14]. Е. Нікбахт та А. Гроппелі трактують дивіденд як дохід акціонерів у вигляді грошей або акцій [23]. Розглянуті визначення дивіденду свідчать про їх подвійну природу та наявність двох сторін, для яких розуміння і сприйняття дивіденду є різними. Для однієї сторони дивіденд – це платіж, а для іншої – дохід. Платіж як обов’язок та дохід як право дають підстави розглядати питання дивіденду у площині відносин, що виникають між суб’єктом господарської діяльності та його співвласниками. Термін «дивіденд», як правило, асоціюється з готівкою (згідно з останніми змінами у вітчизняному законодавстві дивіденди виплачуються винятково грошовими коштами), хоча відомою є практика виплати дивідендів не обов’язково грошима, але і акціями, облігаціями, товарами. Джерелом формування фонду дивідендних виплат є чистий прибуток підприємства. Прийняття рішень щодо розподілу прибутку (за винятком обов’язкових відрахувань) є компетенцією самого суб’єкта господарювання. Залежно від конкретних завдань його розвитку чистий прибуток капіталізується та споживається. За такого розподілу сплата дивідендів є лише одним із напрямів використання чистого прибутку. Тобто дивідендна політика – це лише частина політики розподілу прибутку, що стосується рішень щодо співвідношення поточних та майбутніх доходів власників господарського товариства або об’єднання підприємств, що засновані на акціонерному капіталі, у якому функції володіння і управління розмежовані (акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю). Для детального розуміння сутності поняття "дивідендна політика" проаналізуємо підходи науковців щодо визначення даної категорії (табл. 1.1). Таблиця 1.1 Теоретичні підходи до визначення сутності дивідендної політики З урахування зазначених раніше аспектів, можна формулювати власне визначення поняття «дивідендна політика» - як самостійну складову загальної фінансової стратегії, що представляє собою сукупність методів і принципів щодо оптимального розподілу прибутку акціонерного товариства між винагородою акціонерів та реінвестуванням для забезпечення зростання ринкової вартості підприємства. Слід зазначити, що рішення в галузі дивідендної політики впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме: 1. Величину самофінансування (чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається у підприємства для здійснення реінвестицій); 2. Структуру капіталу (якщо приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впливає на його вартість); 3. Ціну залучення фінансових ресурсів (при збільшенні власного капіталу за рахунок тезаврованого прибутку покращується фінансова стійкість підприємства, а отже, і рівень кредитоспроможності, що дає підстави звертатися до фінансово- кредитних установ з проханням про зниження відсоткової ставки на кредитні ресурси); 4. Ринковий курс корпоративних прав (у світовій практиці поширена думка, що збільшення виплат дивідендів призводить до зростання ринкового курсу акцій); 5. Ліквідність та ряд інших показників [12]. ... Отже, можемо зробити висновок про важливість дивідендної політики як ознаки, за якою акціонерні товариства вирізняють із поміж інших форм організації бізнесу. Саме в розподілом результатів господарської діяльності виявляються особливості корпоративних відносин, що заключаються в їхньому колективному характері. У сучасних умовах забезпечення відновлення економічної стабільності значення дивідендної політики зростає. Вона впливає на структуру джерел фінансування, інвестиційну привабливість корпорації, поточний курс акцій і вартість бізнесу в цілому. Дивідендна політика становиться складовою загальної стратегії розвитку корпорації, насамперед, її фінансової стратегії, в процесі ефективної реалізації прав власності, вагомим елементом корпоративної культури. *** 1.2 Теорії і типи дивідендної політики акціонерного товариства Приймаючи рішення в галузі дивідендної політики, слід ураховувати, що вони впливають на ряд ключових параметрів фінансово-господарської діяльності підприємства: величину самофінансування, структуру капіталу, ціну залучення фінансових ресурсів, ринковий курс корпоративних прав, ліквідність, ринкову вартість підприємства та ряд інших. Найбільш чітко вираженим є зв’язок між дивідендною політикою та самофінансуванням підприємства: чим більше прибутку виплачується у вигляді дивідендів, тим менше коштів залишається в підприємства для здійснення реінвестицій. Якщо ж приймається рішення про тезаврацію прибутку, то збільшується величина власного капіталу, а отже, змінюється загальна структура капіталу підприємства, що за певних обставин впливає на його вартість. Спроби теоретичного розв’язання проблеми оптимального розподілу прибутку між реінвестуванням та дивідендними виплатами закордонними вченими обумовили виникнення двох концептуальних напрямів теорії дивідендної політики: теорій пасивної та активної ролі дивідендної політики (додаток А, рис. А.1) [24]. Формуванню оптимальної дивідендної політики в країнах із розвиненою ринковою економікою присвячені численні теоретичні дослідження. Найбільш поширеними теоріями, пов’язаними з механізмом формування дивідендної політики, є: 1. Теорія незалежності дивідендів. Її автори – Ф.Модільяні й М.Міллер. Головна її ідея полягає в тому, що дивідендна політика ані на вартість капіталу, ані на вартість фірми не впливає, оскільки акціонери, отримавши дивіденди, втрачають частину майбутніх доходів від приросту ринкової вартості акцій. 2. Теорія переваги дивідендів, або «синиця в руках». Її автори – М.Гордон і Д.Лінтнер – підтверджують, що кожна одиниця поточного прибутку, виплаченого у формі дивідендів, коштує завжди більше, ніж прибуток відкладений на майбутнє, у зв’язку зі властивим йому ризиком. Виходячи з даної теорії, максимізація дивідендних виплат має більшу перевагу, ніж капіталізація прибутку. 3. Теорія мінімізації дивідендів, або «теорія податкових переваг». Відповідно до цієї теорії ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними й майбутніми прибутками власників, тому що оподатковування поточних прибутків у формі одержуваних дивідендів завжди вище, ніж майбутніх. Отже, дивідендна політика повинна забезпечувати мінімізацію дивідендних виплат. 4. Сигнальна теорія дивідендів, або «теорія сигналізації». Дана теорія побудована на тому, що ріст рівня дивідендних виплат визначає автоматичне зростання реальної, а відповідно, ринкової вартості акцій, що котирується. Це при їх реалізації приносить акціонерам додатковий прибуток. 5. Теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів, або «теорія клієнтури». Відповідно до цієї теорії компанія повинна здійснювати таку дивідендну політику, яка відповідає очікуванням більшості акціонерів [18]. Сучасний стратегічний менеджмент виділяє три основні підходи до формування дивідендної політики як стратегії підприємства у сфері розподілу його прибутку – «консервативний», «компромісний» та «агресивний». Кожному з них відповідає певний тип дивідендної політики (табл. 1.2). Більш детальний аналіз типів дивідендної політики представлений в додатку А, табл. А.1. Розглянемо основні види дивідендної політики акціонерних товариств і можливість їх використання на вітчизняних підприємствах. ... Отже, компанія без попередньо визначеної дивідендної політики нагромаджує антипатію невдоволених акціонерів, у той час, як чітка дивідендна політика зберігає чисельність акціонерів компанії. Слід зазначити, що остаточного підтвердження на практиці переваг тієї чи іншої концепції не знайдено. Прийнятність того чи іншого підходу залежить від конкретних умов діяльності підприємства, структури та психологічних особливостей інвесторів, їх інформаційного забезпечення тощо. Саме тому фінансовий менеджер повинен проаналізувати всю сукупність факторів дивідендної політики і виробити найоптимальнішу для конкретного підприємства дивідендну стратегію. *** 1.3 Етапи формування дивідендної політики компанії Основною метою розробки ефективної дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку власниками і майбутнім його зростанням, яка максимізує ринкову вартість підприємства і забезпечує його стратегічний розвиток. Основна складність полягає у поєднанні двох протилежних мотивацій: прагнення акціонерів отримувати максимально високі дивіденди на звичайні акції, що забезпечить їхню високу ціну на фінансовому ринку, полегшити доступ підприємства до зовнішніх фінансових джерел з мінімальними витратами їхнього залучення [9]. Початковим етапом формування дивідендної політики є вибір визначальних цілей формування дивідендної політики та визначення загального часового періоду розроблення дивідендної політики. Цілями побудови дивідендної політики можуть виступати: задоволення інтересів акціонерів, що зацікавлені в отриманні доходу на інвестовані кошти у формі дивідендів, підняття престижу акцій акціонерного товариства та ін. Щодо періоду формування, то аналіз джерел економічної літератури свідчить, що середній термін формування дивідендної політики зазвичай становить три роки. На використання чистого прибутку впливає багато факторів, тому реалізація ефективної дивідендної політики передбачає їх усебічний аналіз та оцінку [14]. Попри різні теорії дивідендної політики фінансові менеджери зазвичай намагаються зберегти баланс між виплатою достатніх дивідендів (щоб підтримувати довіру акціонерів) та реінвестуванням прибутку (щоб підтримувати певні темпи розвитку компанії). Виплата високих дивідендів призводить до зменшення внутрішніх джерел розвитку фірми, що може спонукати менеджерів до залучення додаткових зовнішніх джерел за рахунок випуску нових акцій і позик, при цьому слід пам’ятати, що збільшення фінансування за рахунок зовнішніх джерел може змінити структуру капіталу і середньозважену вартість капіталу. Сплата низьких дивідендів або нестабільність виплат викликає недовіру акціонерів і потенційних інвесторів, що може призвести до зниження цін акцій. Отже, найменш ризикованою є дивідендна політика, що гарантує акціонерам за будь-яких обставин отримання дивідендів, тобто планування стабільних виплат дивідендів. Визначаючи дивідендну політику, менеджерам слід скласти прогноз щодо приросту майбутніх доходів, оцінити чутливість доходів компанії до коливань ділової активності, звернути увагу на те, які доходи на акцію та коефіцієнти виплати дивідендів мають інші фірми галузі [22]. ... Отже, дивідендна політика – складова загальної фінансової політики акціонерного товариства, спрямована на зростання ринкової вартості акцій. Полягає в оптимізації пропорцій між тією частиною отриманого прибутку, що йде на споживання, і тією, яку капіталізують. Дивідендна політика є одним із найскладніших питань у теорії і практиці управління фінансами суб’єктів господарювання. Вона відіграє важливу роль у визначенні вартості підприємства, реалізації його фінансової стратегії, впливає на рівень добробуту інвесторів (вкладників капіталу) у поточному періоді, визначає розміри формування власних фінансових ресурсів, впливає на фінансову стійкість підприємства, на вартість використовуваного капіталу і ринкову вартість підприємства (акцій) тощо. Головна мета розробки дивідендної політики полягає у встановленні співвідношення між поточним споживанням прибутку власниками та його зростанням у майбутньому, що максимізує ринкову вартість підприємства та забезпечує його стратегічний розвиток.   *** РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ КОМПАНІЇ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» 2.1 Характеристика складу та структури власного капіталу ПАТ «Укртелеком» Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» — одна з найбільших компаній України, яка надає повний спектр телекомунікаційних послуг в усіх регіонах країни. Особливо сильні позиції товариство має на ринку послуг доступу до мережі Інтернет та фіксованої телефонії. ПАТ «Укртелеком» є лідером ринку швидкісного фіксованого доступу до мережі Інтернет та займає домінуюче становище на ринку фіксованої телефонії. ПАТ «Укртелеком» створило найпотужнішу в Україні національну магістральну мережу передавання даних, побудовану на базі сучасної технології DWDM, яка дозволяє надавати споживачам сучасні телекомунікаційні послуги майже в усіх населених пунктах України. Компанія пропонує своїм клієнтам практично всі види сучасних телекомунікаційних послуг, таких як: - міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв'язок; - послуги передавання даних і побудови віртуальних приватних мереж; - Інтернет-послуги, у т. ч. послугу «ОГО!» - швидкісний доступ до мережі Інтернет для абонентів мережі фіксованого телефонного зв'язку; - постійне IP-з'єднання по виділеній лінії; апаратний і віртуальний хостінг; - надання в користування виділених некомутованих каналів зв'язку;ISDN; - відеоконференц-зв'язок; - проводове мовлення; - телеграфний зв'язок; - мобільний зв'язок за технологією UMTS/WCDMA (оператор «ТриМоб»). Укртелеком - учасник (акціонер) низки спільних підприємств та акціонерних товариств, що функціонують на телекомунікаційному ринку. На сьогоднi у складi компанії функцiонують 33 фiлiї (у т.ч.27 регiональних філій). 4 жовтня 2013 року ПАТ «Укртелеком» став частиною Групи СКМ. У результатi завершення операцiї купівлі 100% акцій компанії UA ТELECOMINVEST LIMITED (Кіпр), якій належать корпоративні права ТОВ «ЕСУ» (володіла 92,79% акцій ПАТ «Укртелеком»), група СКМ стала мажоритарним акціонером компанії. ... Рис. 2.1 Середньозважена структура власного капіталу ПАТ Укртелеком за 2012-2014 роки Рис.2.2 Динаміка розміру власного капіталу ПАТ «Укртелеком» за 2011-2014 роки Таблиця 2.1 Попередня оцінка фінансового стану ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр. Аналіз відносних показників фінансової стійкості ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр. дозволяє зробити наступні висновки (табл. 2.2): Таблиця 2.2 Відносні показники фінансової ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр.  коефіцієнт автономії має зростаючу динаміку і свідчить про те, що за період аналізу більше 60% коштів вкладених у виробничу діяльність підприємства, складали власні фінансові ресурси, що є позитивним;  коефіцієнт фінансування стабільно зменшується, що свідчить про послідовне зниження залежності підприємства від залучених засобів;  значення коефіцієнта фінансового важеля у 2014 році зменшилося на 15% порівняно із 2012 роком, що свідчить про значне зниження залежності підприємства від позикового капіталу, що є позитивною тенденцією;  коефіцієнт покриття інвестицій показує, що у загальній сумі пасивів підприємства власний капітал і довгострокові зобов’язання складають 63-65%, що є свідченням необхідності прийняття заходів щодо збільшення цього показника;  коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів знаходиться на прийнятному рівні і в динаміці зменшується, що свідчить про зменшення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і є позитивною ситуацією;  коефіцієнт короткострокової заборгованості відображає позитивну ситуацію на підприємстві, так як показує, що ПАТ «Укртелеком» приймає на себе більшу частку фінансового ризику ніж кредитори;  коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними коштами показує, що 40-45% оборотних активів підприємства профінансовано за рахунок власних коштів, що є позитивним явищем;  коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними джерелами за весь досліджуваний період має нестабільну динаміку, а його значення на рівні 72-84% говорить про недостачу власних коштів в обороті;  коефіцієнт маневреності власного капіталу вказує на достатню гнучкість власних коштів підприємства. Отже, в результаті проведеного аналізу необхідно відмітити, що ПАТ «Укртелеком» хоч і не є абсолютно фінансово стійким, але все ж в динаміці проявляються позитивні тенденції – зменшується залежність підприємства від залучених засобів, позикового капіталу, зовнішніх інвесторів. ... Аналіз показників ділової активності ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр. показав, що підприємство має значні проблеми (додаток Е, табл. Е.1). Так, незважаючи на те, що простежується стабільне зростання чистого доходу, а разом з ним і одноденного чистого доходу, все ж аналіз тривалості обороту окремих показників показав зростання по всім статтям, за виключенням кредиторської заборгованості, що свідчить про зменшення швидкості обертання активів, власного капіталу, запасів та ін., а це означає повільне повернення підприємством вкладених коштів. Відповідно коефіцієнти оборотності по даним показникам спадають, що є свідченням негативної динаміки. В результаті як тривалість операційного, так і тривалість фінансового циклів зростає, що свідчить про зменшення ефективності використання підприємством своїх оборотних коштів та грошових коштів, інвестованих в оборотні активи. Отже, в результаті проведеного аналізу необхідно відмітити, що ПАТ «Укртелеком» хоч і не є абсолютно фінансово стійким та має незадовільний стан ділової активності, але все ж в динаміці проявляються і позитивні тенденції – зменшується залежність підприємства від залучених засобів, позикового капіталу, зовнішніх інвесторів; економічний потенціал підприємства у порівнянні з попередніми періодами зростає; має хороший стан основних засобів, ефективно здійснює виробництво і реалізацію продукції. *** 2.2 Аналіз процесу формування та розподілу прибутку ПАТ «Укртелеком» Ефективність функціонування підприємства як господарської одиниці вимірюється показниками прибутку та рентабельності. Прибуток характеризує фінансовий результат діяльності господарюючого суб’єкта. Прибуток є джерелом виплати дивідендів, тому процес його формування і розподілу потрібно проаналізувати більш детально [12]. В основному українські підприємства не вітають політику постійної виплати дивідендів, за винятком компаній з іноземним капіталом, підприємств, що входять у фінансово-промислові групи, а також тих, чиї папери котируються на фондових біржах. Інші ж підприємства накопичують нерозподілений прибуток, як правило, з метою фінансової оптимізації. Існують різні методики виплати дивідендів, в деяких із них прибуток є основою, так при підході постійного процентного розподілу прибутку дивіденди суттєво залежать від фінансових результатів року і можуть коливатися, що призводить до падіння ринкової ціни акцій. При методиці фіксованих дивідендних виплат розмір дивідендів може підвищуватись, якщо тривалий час компанія працює успішно. Методика гарантованого мінімуму та екстра-дивідендів – виплачуються постійні дивіденди, а в разі успішної діяльності підприємства виплачуються додатково екстра-дивіденди, які мають разовий характер і виплачуються не дуже часто. Виплата дивідендів за залишковим принципом – спочатку складають бюджет капіталовкладень, а після цього визначають джерела фінансування, в тому числі частину прибутку, яку необхідно при цьому використати, а частину прибутку, що залишилась, використовують для виплати дивідендів. Виплата дивідендів акціями: таку методику використовують у випадках, якщо необхідно реінвестувати прибуток, стимулювати діяльність менеджерів підприємства, коли існує нестача коштів для виплати дивідендів, необхідно змінити структуру капіталу та ін. [13]. Отже, прибуток є основою виплати дивідендів, фактором, що характеризує фінансовий результат діяльності суб’єкта господарювання, а відповідно і чинником, що впливає на привабливість підприємства для акціонерів та інвесторів. Тому проаналізуємо його динаміку формування та реалізації за 2012-2014 роки. Для проведення аналізу складемо таблицю (табл. 2.3), у якій зазначимо основну схему формування чистого прибутку ПАТ «Укртелеком». ... Таблиця 2.3 Динаміка прибутку що ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр., тис. грн. ... Так, показник чистого доходу (виручки) від реалізації продукції за період аналізу мав середньорічний абсолютний приріст 1023,42 млн. грн., при цьому його обсяг у 2014 році порівняно з 2012 роком збільшився на 2046,84 млн. грн., що складає аж 54,65% приросту. Собівартість реалізованої продукції теж в цілому за період зросла на 790,42 млн. грн., але при цьому темп її зростання склав 36,98%, що менше від темпу зростання чистого доходу (виручки) від реалізації продукції на 17,67%. Дана ситуація відображає позитивну динаміку, так як при менших затратах на виготовлення продукції доходи підприємства зростають. Ріст вищезазначених показників має безпосередній прямий вплив на валовий прибуток, середньорічний приріст якого склав 628,21 млн. грн., при чому у 2014 р. порівняно з 2012 р. його обсяг зріс на 1256,42 млн. грн., що складає 78,13% приросту. Фінансовий результат від операційної діяльності в середньому за період зріс на 489,54 млн. грн., в цілому за період – на 979,08 млн. грн., а це аж на 88,37%, що безперечно свідчить про успішність здійснення основної діяльності підприємством. Значними темпами зростають фінансові результати підприємства від звичайної діяльності як до (темп приросту – 103,83%), так і після (темп приросту – 78,12%) оподаткування. В цілому ж за період 2012-2014 рр. ПАТ «Укртелеком» працювало з прибутком, середньорічний абсолютний приріст якого склав 294,76 млн. грн., у 2014 р. порівняно з 2012 р. він зріс на 589,52 млн. грн., або 78,12%. Така ситуація свідчить про ефективність діяльності підприємства у сфері формування прибутку і про його привабливість для потенційних акціонерів. Наступним кроком нашого дослідження буде аналіз процесу розподілу чистого прибутку ПАТ «Укртелеком» (табл. 2.4). Розподіл чистого прибутку – один з основних напрямів внутрішнього планування підприємства, значення якого в ринкових умовах зростає. Дані наведені в таблиці 2.4 демонструють зростання частини прибутку суб’єкта господарювання, що направляється до державного бюджету, так у 2014 році обсяг коштів, направлених в бюджет, зріс порівняно з 2012 роком на 458,13 млн. грн., що складає 180,09% приросту. ... Таблиця 2.4 Розподіл чистого прибутку на ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр. ... 2.3 Оцінка дивідендної політики ПАТ «Укртелеком» Ефективність дивідендної політики оцінити надзвичайно складно. Це можна зробити на основі аналізу показників прибутковості корпоративних прав, від значення яких залежать обидві складові доходів власників (табл. 2.5). Таблиця 2.5 Показники прибутковості акцій ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр. За даними таблиці 2.5 видно, що за період 2012-2014 рр. середньорічна кількість простих акцій залишалася незмінною. При цьому простежуються позитивні зміни: відбувається зростання чистого прибутку, що припадає на одну просту акцію на 297,68 грн. або на 78,12% та зростає сума дивіденду на одну просту акцію, яка у 2014 році перевищувала 2012 рік на 22,00 грн. Що стосується ринкової ціни на одну акцію, то у 2013 році порівняно з 2012 р. вона зросла в 1,8 рази, хоча у 2014 р. ціна трішки падає. При цьому, цінність акцій ПАТ «Укртелеком» зменшується, але рентабельність акцій зростає, що свідчить про зростання витрат підприємства на дивідендну політику. Акціонери, розглядаючи фінансову звітність емітента, цікавляться насамперед показниками, пов’язаними з доходами і дивідендами з однієї акції, поточною ціною (курсом) акції на ринку капіталів, тобто узагальненими, підсумковими даними фінансової ефективності корпорації. Одним із основних напрямків фінансового аналізу, що найбільше цікавить власників акціонерного товариства та потенційних інвесторів, є аналіз ринкової активності, який проводиться стосовно акціонерних товариств, цінні папери яких вільно обертаються на фондовому ринку або які знаходяться в стадії емісії цінних паперів. Тому, доцільним є провести аналіз ринкової активності ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр. (табл. 2.6). Таблиця 2.6 Ринкова активність ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр. Таким чином, в результаті проведеного аналізу фінансового-господарської діяльності та ринкової активності ПАТ «Укртелеком», необхідно відмітити, що хоч дане підприємство і не є абсолютно фінансово стійким та має незадовільний стан ділової активності, але все ж в динаміці проявляються і позитивні тенденції – зменшується залежність підприємства від залучених засобів, позикового капіталу, зовнішніх інвесторів; економічний потенціал підприємства у порівнянні з попередніми періодами зростає; має хороший стан основних засобів, ефективно здійснює виробництво і реалізацію продукції; має задовільну структуру балансу, є ліквідним та платоспроможним, при чому ризик втрати платоспроможності найближчим часом відсутній. Аналіз формування і розподілу прибутку та ринкової активності ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр. показав, що дане підприємство працює досить ефективно, так як обсяг його чистого прибутку з кожним роком зростає, а постійні виплати дивідендів роблять його привабливим для потенційних власників акцій. Дивідендна політика ПАТ «Укртелеком» ґрунтується на балансі інтересів компанії та її акціонерів, на підвищенні інвестиційної привабливості компанії та її капіталізації, на повазі і строгому дотриманні прав акціонерів. Пріоритетним напрямком використання чистого прибутку підприємства після оподаткування є фінансування програм подальшого розвитку виробництва з метою збільшення майбутніх грошових потоків, зростання інвестиційної привабливості підприємства, і , як наслідок, зростання курсової вартості акцій. Крім забезпечення зростання капіталізації підприємство щорічно направляє частину чистого прибутку на виплату дивідендів і забезпечує їх стабільне зростання. ПАТ «Укртелеком» планомірно здійснює реконструкцію і технічне переозброєння діючого виробництва, оновлення верстатного обладнання придбання технологій та фінансування робіт з освоєння нових сучасних типів двигунів, підвищення якості вироблених виробів, що сприяє зростанню прибутку підприємства [9]. На підприємстві розроблена гнучка схема виплати дивідендів акціонерам - фізичним особам: отримання дивідендів у касі заводу у зручний для акціонера час, отримання дивідендів поштовим переказом, отримання дивідендів шляхом перерахування на розрахунковий рахунок акціонера в банку. Акціонерам – юридичним особам дивіденди виплачуються шляхом перерахування на розрахунковий рахунок у банку. *** РОЗДІЛ ІІІ ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ В ПРОЦЕСІ УПРАВЛІННЯ ВЛАСНИМ КАПІТАЛОМ НА ПРИКЛАДІ ПАТ «УКРТЕЛЕКОМ» 3.1 Досвід зарубіжних компаній у провадженні дивідендної політики У сучасних умовах ресурс перегулювання економіки (приватизації) значною мірою вичерпаний – близько 70% власності тепер належить приватним підприємствам. Таким чином, приватизація сьогодні не є пріоритетним державним завданням. На перший план виходить завдання вдосконалення системи управління державним майном, підвищення прибутковості підприємств, досягнення оптимального балансу податкових і неподаткових (у тому числі дивідендних) надходжень до бюджету [26]. Останнім часом аналітики очікують на поліпшення ситуації в корпоративному секторі взагалі і в галузі формування дивідендної політики підприємств зокрема. Це пов’язано в першу чергу з нещодавнім прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства», дію якого спрямовано на приведення процесу корпоративного управління в Україні у відповідність з міжнародною практикою. Проте при цьому залишається багато проблем у формуванні оптимальної дивідендної політики, яка б задовольняла інтереси й держави, й правління, й акціонерів, й потенціальних інвесторів і сприяла економічному зростанню корпоративних підприємств в Україні. Тому при регулюванні дивідендної політики вітчизняних підприємств необхідно враховувати накопичений досвід західних корпорацій у вирішенні подібних питань, а також уважно дослідити сучасний стан як корпоративного управління загалом, так і особливості реалізації дивідендної політики як його складової в окремих галузях народного господарства України. ... ВИСНОВКИ Дивідендна політика – це складова загальної фінансової політики акціонерного товариства, спрямована на зростання ринкової вартості акцій. Полягає в оптимізації пропорцій між тією частиною отриманого прибутку, що йде на споживання, і тією, яку капіталізують. Дивідендна політика є одним із найскладніших питань у теорії і практиці управління фінансами суб’єктів господарювання. Вона відіграє важливу роль у визначенні вартості підприємства, реалізації його фінансової стратегії, впливає на рівень добробуту інвесторів (вкладників капіталу) у поточному періоді, визначає розміри формування власних фінансових ресурсів, впливає на фінансову стійкість підприємства, на вартість використовуваного капіталу і ринкову вартість підприємства (акцій) тощо. Головна мета розробки дивідендної політики полягає у встановленні співвідношення між поточним споживанням прибутку власниками та його зростанням у майбутньому, що максимізує ринкову вартість підприємства та забезпечує його стратегічний розвиток. Найбільш поширеними теоріями, пов’язаними з механізмом формування дивідендної політики, є: теорія незалежності дивідендів, переваги дивідендів («синиця в руках»), мінімізації дивідендів («теорія податкових переваг»), сигнальна теорія, теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів («теорія клієнтури»). Сучасний стратегічний менеджмент виділяє три основні підходи до формування дивідендної політики як стратегії підприємства у сфері розподілу його прибутку – «консервативний», «компромісний» та «агресивний». Усю сукупність факторів, що впливають на вибір методу дивідендної політики можна об’єднати в чотири великі групи: обмеження щодо дивідендних виплат (законодавчі, податкові, брак готівки у фірми тощо); інвестиційні можливості фірми; доступність і вартість альтернативних джерел капіталу; вплив дивідендної політики на необхідну норму прибутку на просту акцію. До основних методів дивідендної політики відносяться: залишкова політика дивідендних виплат, регулярного дивіденду, постійного коефіцієнта виплат, поступового збільшення дивідендів, екстра-дивіденди, виплати дивіденду за аналогом. Для вітчизняних підприємств формування ефективної дивідендної політики повинно стати одним із першочергових завдань, від успішного вирішення якого залежить оцінка ефективності їхньої діяльності, підвищення рейтингу та інвестиційної привабливості. Для аналізу дивідендної політики було обрано ПАТ «Укртелеком», компанію, яка надає повний спектр телекомунікаційних послуг в усіх регіонах країни. Аналіз власного капіталу компанії показав, що найбільш зачну частку у структурі власного капіталу займає нерозподілений прибуток – близько 73%. При цьому, його доля незначно змінюється протягом досліджуваного періоду. Динаміка власного капіталу демонструє чітку тенденцію до зростання. Досліджуване підприємство не є абсолютно фінансово стійким, але все ж в динаміці проявляються позитивні тенденції – зменшується залежність від залучених засобів, позикового капіталу, зовнішніх інвесторів. ПАТ «Укртелеком» має проблеми з діловою активністю, але при цьому простежується стабільне зростання чистого доходу, а разом з ним і одноденного чистого доходу. Підприємство характеризується повільним повернення вкладених коштів, тривалість операційного і фінансового циклів зростає, що свідчить про зменшення ефективності використання підприємством своїх оборотних коштів та грошових коштів, інвестованих в оборотні активи. При цьому, аналіз формування і розподілу прибутку ПАТ «Укртелеком» за період 2012-2014 рр. показав, що дане підприємство працює досить ефективно, так як обсяг його чистого прибутку з кожним роком зростає, а постійні виплати дивідендів роблять його привабливим для потенційних власників акцій. Що стосується дивідендної політики ПАТ «Укртелеком», то за період аналізу відбулося зростання чистого прибутку, що припадає на одну просту акцію та суми дивіденду на одну просту акцію. Що стосується ринкової ціни на одну акцію, то у 2013 році порівняно з 2012 р. вона зросла в 1,8 рази, хоча у 2014 р. ціна незначно падає. При цьому, цінність акцій ПАТ «Укртелеком» зменшується, але рентабельність акцій зростає, що свідчить про зростання витрат підприємства на дивідендну політику. Дивідендна політика ПАТ «Укртелеком» ґрунтується на балансі інтересів компанії та її акціонерів, на підвищенні інвестиційної привабливості компанії та її капіталізації, на повазі і строгому дотриманні прав акціонерів. Пріоритетним напрямком використання чистого прибутку підприємства після оподаткування є фінансування програм подальшого розвитку діяльності з метою збільшення майбутніх грошових потоків, зростання інвестиційної привабливості підприємства, і, як наслідок, зростання курсової вартості акцій. Крім забезпечення зростання капіталізації підприємство щорічно направляє частину чистого прибутку на виплату дивідендів і забезпечує їх стабільне зростання. ПАТ «Укртелеком» за період аналізу (2012-2014 рр.) стабільно виплачувало дивіденди, його чистий прибуток на одну просту акцію зростав, а ринкова ціна на акції свідчила про привабливість їх для інвесторів. На сьогоднішній день можна говорити про ефективну реалізацію дивідендної політики даного підприємства. Отже, на сьогоднішній день, особливо в Україні, досить важливим є формування ефективної дивідендної політики підприємствами, що передбачає визначення такого розміру дивідендних виплат, який при задоволенні прав акціонерів на частину прибутку акціонерного товариства забезпечить наявність достатнього обсягу інвестиційних ресурсів як внутрішніх, так і зовнішніх, не порушить фінансовий стан підприємства та сприятиме ефективній взаємодії учасників корпоративних відносин. Формування ефективної дивідендної політики має бути здійснено на основі взаємодії акціонерів, правління та зовнішніх інвесторів і кредиторів та збалансуванні їх інтересів. Розробка дивідендної політики має ґрунтуватися на індивідуальному підході до кожного акціонерного товариства, спираючись на його фінансово-економічні показники, можливості і потреби залучення інвестиційних ресурсів, та враховувати загрози щодо втрати контролю над акціонерним товариством.   СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Агентство розвитку інфраструктури фондового ринку України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.smida.gov.ua 2. Архів статистичної інформації [Електронний ресурс] / Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку // Офіційний сайт. – Режим доступу: http://smida.gov.ua/(дата звернення 30. 11.15). - Назва з екрану. 3. Бердар М.М. Фінанси підприємств [Текст]: навчальний посібник /М.М. Бердар.- 2-е вид., перероб. і доп.-К.:Видавець Паливода А.В., 2012.- 464 с. 4. Валюх, Н.С. Напрями використання прибутку виробничими підприємствами [Текст] / Н.С. Валюх ; наук. кер. О.В. Кубатко // Економічні проблеми сталого розвитку : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам'яті проф. Балацького О.Ф., м. Суми, 24-26 квітня 2013 р. / За заг. ред. О.В. Прокопенко. — Суми : СумДУ, 2013. — Т.3. — с. 189. 5. Ван Хорн, Джеймс К.. Основы финансового менеджмента [Текст] / Д. К. Ван Хорн, Д. М. Вахович ; пер. О. Л. Пелявский. - 12-е изд. - М. ; СПб. ; К. : Вильямс, 2007. - 1225 с. 6. Віннікова В. В. Ефективність реалізації дивідендної політики торговельних підприємств [Текст] / В. В. Віннікова // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. - 2013. - Вип. 1(2). - С. 88-95 7. Гавриш А. О. Вибір оптимального типу дивідентної політики як інструмент управління прибутком українських підприємств [Текст] / А. О. Гавриш // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Сер. : Економіка, аграрний менеджмент, бізнес. - 2013. - Вип. 181(5). - С. 154-160 8. Гнатишина Н. Д. Методичні засади вибору джерел фінансування розвитку необоротних активів торговельних підприємств [Текст] / Н. Д. Гнатишина // Економічний форум . - 2014. - № 2. - С. 92-99 9. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2003. - №18, №19-20, №21-22. - ст.144 [із змінами та доповненнями] [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page 10. Гриб С.В. Фінанси підприємств в таблицях, схемах та тестах [Текст]: навчальний посібник /С.В. Гриб, І.О. Болкунов.- [2-е вид., перероб. та доп.].- Львів : Магнолія, 2013.- 330 с. 11. Гришко Н. Є. Особливості формування дивідендної політики підприємства [Електронний ресурс] / Н. Є. Гришко, Т. С. Линник. // Ефективна економіка. - 2011. - № 5. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/efek_2011_5_19.pdf 12. Денис О. Б. Напрямки вдосконалення дивідендної політики вітчизняних акціонерних товариств [Текст] / О. Б. Денис, Н. В. Дунас // Науковий вісник НЛТУ України. - 2013. - Вип. 23.1. - С. 190-195 13. Дивідендна політика акціонерних товариств [Текст] : [монографія] / Н. В. Харченко. - Полтава : [РВВ Полтавської держ. аграр. акад.], 2010. - 224 с. 14. Дивідендна політика акціонерних товариств: фінансова теорія та практика [Текст] : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.08 / Прасолов Ігор Миколайович ; Держ. вищ. навч. закл. "Київ. нац. екон. ун-т ім. Вадима Гетьмана". - К., 2013. - 21 с. 15. Ковальська К. Чинники формування дивідендної політики акціонерного товариства [Текст] / К. Ковальська // Економіка. – 2009. – №11. – С. 87-90 16. Кравченко О. Оптимізація розподілу та використання прибутку підприємств [Текст] / О. Кравченко, Д. Стецько // Збірник наукових праць Державного економіко-технологічного університету транспорту. Сер. : Економіка і управління. - 2015. - Вип. 32. - С. 253-260 17. Лисицына, Е.В. Финансовый менеджмент [Текст]: Учебник / Е.В. Лисицына, Т.В. Ващенко, М.В. Забродина; Под ред. К.В. Екимова. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 184 c. 18. Лысенко, Д.В. Финансовый менеджмент [Текст]: Учебное пособие / Д.В. Лысенко. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 372 c. 19. Лютий І.О. Податкова система [Текст]: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / І.О.Лютий, Л.М.Демиденко, М.В. Романюк та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 456 с. 20. Мертон Р. Финансы [Текст] / Р. Мертон. и З. Боди [пер. с англ.]. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2003.– 592 с. 21. Музиченко, А.С. Прогнозування та моделювання як засоби управління акціонерним товариством [Текст] / А.С. Музиченко, Т.А. Демченко // Інвестиції: практика та досвід. – 2013. – № 24. – с. 45-47 22. Мусієнко В. Д. Дивідендна політика підприємств та аналіз її ефективності на прикладі гірничо-збагачувальних підприємств Криворізького регіону [Текст]/ В. Д. Мусієнко, Д. В. Ясиненко // Формування ринкових відносин в Україні. - 2013. - № 5. - С. 205-208 23. Непочатенко О.О. Фінанси підприємств [Текст]: підручник /О.О. Непочатенко, Н.Ю. Мельничук.- К.: ЦУЛ,2013.- 504 с. 24. Носова Є.А. Оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства [Текст] / Є.А. Носова // Вісник Академії праці та соціальних відносин. - №2. - 2012. - С. 57-64 25. Носова Є.А. Система показників оцінки фінансового стану підприємств [Текст] / Є.А. Носова // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. - №138. - 2012. – с. 53-56 26. Пархоменко О. С. Аналіз світового досвіду державного регулювання дивідендної політики підприємств [Текст]/ О. С. Пархоменко // Економіка та держава. - 2012. - № 1. - С. 27-29 27. Петленко Ю. В. Удосконалення структури капіталу компанії як умова підвищення її капіталізації [Текст]/ Ю. В. Петленко, Г. В. Решетова // Фінанси України. - 2012. - № 3. - С. 102-109 28. Підгірна В. С. Теоретико-методологічні засади розподілу та використання прибутку суб`єктів господарювання [Текст]/ В. С. Підгірна // Економічний форум. - 2014. - № 4. - С. 241-248 29. Прасолов І. Дивідендна політика акціонерного товариства: дискусійні питання теорії [Текст] / І. Прасолов // Ринок цінних паперів України. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. - 2010. - № 11-12. - С. 3-9 30. Про акціонерні товариства: Закон України № 514-VI від 17 вересня 2008 року // [із змінами та доповненнями від 10.11.2015] [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: – Режим доступу: http: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17 31. Рогов Г. К. Фактори формування дивідендної політики акціонерних товариств [Електронний ресурс] / Г. К. Рогов // Проблеми економіки. - 2014. - № 1. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Pekon_2014_1_37.pdf 32. Росс С. Основы корпоративных финансов [Текст] / Росс С.; пер.с англ. - М.: Лаборатория базовых знаний, 2000. - 720 с. 33. Самылин, А.И. Финансовый менеджмент [Текст]: Учебник / А.И. Самылин. - М.: НИЦ ИНФРА-М, 2013. - 413 c. 34. Скалюк Р.В. Економічний механізм управління фінансовими результатами промислових підприємств: теоретичні основи забезпечення функціонування [Текст] // Економічний вісник Донбасу № 2 (24), 2011. – с.86-93 35. Стащук О. В. Особливості формування дивідендної політики на підприємстві [Текст] / О. В. Стащук, Ю. В. Малишко, Л. С. Яковук // Наукові записки [Національного університету "Острозька академія"]. Економіка. - 2013. - Вип. 23. - С. 239-242 36. Тарасенко С. І. Дивідендна політика та вартість компанії [Текст] / С. І. Тарасенко // Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту. Сер. : Економіка і менеджмент. - 2012. - № 3. - С. 131-140 37. Ткаченко І. П. Фінансовий менеджмент [Текст]: навч. посіб. для студ. ВНЗ / І. П. Ткаченко; Дніпродзерж. держ. техн. ун-т. - Дніпродзержинськ : ДДТУ, 2013. - 357 c. 38. Управління дивідендною політикою підприємства та оцінка її ефективності [Текст] : монографія / В. В. Прохорова, О. С. Пархоменко; Укр. інж.-пед. акад. - Х. : УІПА, 2012. - 207 с. 39. Філіна Г. І.Фінансова діяльність суб’єктів господарювання [Текст]: 2-ге вид., перероб. тадопов. навч. пос. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 320 с. 40. Фінанси підприємства: планування та управління у виробничій сфері [Текст]: навч. посіб. / Г. І. Базецька, Л. Г. Суботовська, Ю. В. Ткаченко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2012. – 292 с. 41. Фінансовий менеджмент [Текст]: підручник/ Г. М. Калетнік, А. С. Даниленко, О. М. Варченко [та ін.]; Вінниц. нац. аграр. ун-т. – К. : Хай-Тек Пpес, 2013. – 686 с. 42. Формування дивідендної політики акціонерного товариства [Текст] : [монографія] / І. А. Дмитрієв, К. О. Федотова ; Харк. нац. автомоб.-дор. ун-т. - Х. : ХНАДУ, 2010. - 220 с. 43. Формування дивідендної політики торговельного підприємства [Текст] : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.04 / Віннікова Вікторія Вікторівна ; Харк. держ. ун-т харчування та торгівлі. - Х., 2012. - 19 с. 44. Харченко Н. В. Зміст дивідендної політики, її види та їх теоретичне обгрунтування [Текст] / Н. В. Харченко // Інвестиції: практика та досвід. - 2012. - № 1. - С. 34-37. 45. Хиггинс, Р. Финансовый менеджмент: управление капиталом и инвестициями [Текст] / Р. Хиггинс; Пер. с англ. А.Н. Свирид.-М.: Вильямс, 2013.- 464 c. 46. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент [Текст]: Підручник / В.М. Шелудько; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - 2-ге вид., стер. — К.: Знання, 2013.- 375 с. 47. Ярошевич Н.Б. Фінанси підприємств [Текст]: навчальний посібник /Н.Б. Ярошевич. - К.:Знання, 2012. – 341 с.