Основні теорій походження держави і права (ID:115646)

1. Залежність державно-правових інститутів від рівня соціально-економічного розвитку Держава і право виникають у суспільстві і залежать від рівня його розвитку. Кожне історично конкретне суспільство об'єктивно вимагає певного ступеня соціального регулювання та державно-владної організації. Нехтування цією закономірністю призводить до негативних наслідків для суспільства, які виявляються в неорганізованості чи зарегламентованості со-ціальних відносин. Удосконалення соціального життя викликає зміну якості регулювання, що відображається в удосконаленні державно-правових інститутів. Це, зокрема, зумовлено тим, що держава і право тісно пов'язані з політикою, економікою, релігією, філософією та іншими елементами надбудови суспільства, які впливають на рівень його розвитку. Водночас роль факторів соціально-економічного розвитку для держави та права не слід абсолютизувати. Держава і право здатні до “саморозвитку” та “самовдосконалення”, а в окремі історичні періоди навіть випереджають рівень загального розвитку суспільства. 2. Суспільна влада та соціальні норми за первісно-общинного ладу Кожне суспільство характеризується певним рівнем впорядко-ваності та врегульованості суспільних відносин. У первісному суспільстві ще не існувало держави і права , хоча вже були інші механізми, які надавали суспільству певної організованості. Суспільні відносини цього періоду регламентувалися за допомогою суспільної влади та соціальних норм . Влада первісного суспільства мала суспільний характер, про що свідчать такі її ознаки: 1. Влада базувалася на сімейних відносинах. Основою суспільства того періоду була сім'я, тобто спільність людей на підставі кровної чи передбачуваної спорідненості. Саме в межах цієї спільності, а не території здійснювалися владні повноваження. 2. Влада була безпосередньо суспільною, тобто заснову-валась на принципах первісної демократії, суспільного са-моврядування, спиралася на авторитет і традиції суспільства. Найбільш значущі питання вирішувалися спільно всіма членами роду на спеціальних зборах. 3. Оскільки влада здійснювалася безпосередньо суспільством, то не передбачала наявності спеціальних органів та організацій, які б складалися з професійного чиновництва. Відсутніми були також органи, що здійснювали примус від імені держави. 4. Відсутність поділу суспільства на соціальні групи визначила можливість здійснення владних повноважень від імені суспільства та забезпечення єдності влади і соціальної системи. Норми, які регламентували поведінку суб'єктів у суспільстві, мали соціальний характер, що підтверджується такими їх рисами: 1. Основними правилами поведінки були звичаї, тобто правила поведінки, що склалися історично внаслідок їх багаторазового застосування. 2. Вони мали характер так званих мононорм, тобто одна норма регламентувала різноманітні суспільні відносини (релігію, мораль, суспільні відносини, працю).