Зразок роботи
РОЗДІЛ І.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ ФУНКЦІЙ
Держава – це політико-територіальна суверенна організація публічної влади, яка має спеціальний апарат з метою управління суспільством і здатна зробити свою волю обов'язковою для всього населення даної країни. Ознаки держави: виступає від імені всього суспільства; має територію; має суверенітет; володіє спеціальним апаратом управління та примусу, повноваження якого поширюються на все суспільство; має податкову систему та загальнообов'язкові правила поведінки громадян – правові норми.
У науці існує декілька теорій про історичне походження такого соціального явища як держава. До цих теорій відносяться:
1) Патріархальна теорія (Аристотель, Р. Філмер, Н.К.Михайловський, М.Н.Покровський). Відповідно до цієї теорії держава походить від патріархальної сім'ї, внаслідок її розростання: сім'я — сукупність сімей (селище) — сукупність селищ (держава). Отже держава – це продовження батьківської влади. Виникнення і суть держави пояснюється природою людини, яка відчуває потребу у спілкуванні, а тому прагне жити в суспільстві. Держава вона виникає у процесі історичного розвитку сім'ї..
2) Теологічна теорія (Фома Аквінський) ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Проголошення походження держави від Бога обґрунтовує її вічність і непорушність, виправдовує найреакційніші держави, вказує на те, що будь-яке посягання на державу приречене на поразку .
3) Договірна (природно-правова) теорія (Г.Ґроцій, Б.Спіноза, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.- Ж.Руссо, Я.Козельский, М.Радищев, І.Кант). Дана теорія ґрунтується на ідеї походження держави в результаті угоди (договору) як акта розумної волі людей. Об'єднання людей в єдиний державний союз розглядається як природна вимога збереження людського роду та забезпечення справедливості, свободи і порядку. Домовившись про створення держави, люди або передають правителю частину своїх природжених прав, щоб потім одержати їх з його рук, або домовляються про збереження своїх природних прав.
4) Органічна теорія (Г.Спенсер) ототожнює процес виникнення та функціонування держави з біологічним організмом. Уявлення про державу як про своєрідну подобу людському організму. Держава — це суспільний організм, який складається з окремих людей, подібно до того, як живий організм складається з клітин. Відповідно до його теорії держава, як й усяке живе тіло, ґрунтується на диференціації та спеціалізації. У результаті складається система органів держави.
5) Теорія насильства (Є. Дюринг, Л. Гумплович, К. Каутський) пояснює виникнення держави як результат війн, насильницького підкорення одними людьми інших. Примусовий апарат, який створюється переможцем для управління переможеними, перетворюється на державу. Насильство лежить і в основі виникнення приватної власності.
6) Класово-економічна (матеріалістична) теорія (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) ґрунтується на тезі про економічні причини (наявність приватної власності) виникнення держави, які породили розкол суспільства на класи з протилежними інтересами. За цією теорією держава забезпечує переважні інтереси економічно панівного класу за допомогою спеціальних засобів підкорення і управління.
7) Психологічна теорія – держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людей. Людській психіці, начебто, притаманна потреба покори, наслідування, усвідомлення, залежності від видатної особистості .
З усіх цих теорій найбільш обгрутнованою є соціально-економічна теорія, тому що розглядає соціальні й економічні причини виникнення держави, а також частково враховує і політичні фактори. Ця теорія виходить із внутрішніх факторів, але майже не враховує зовнішніх факторів, які впливали на виникнення держави. До виникнення держави необхідно підходити з різних позицій, розглядати як внутрішні, так і зовнішні фактори, як причини, так і умови, а також політичні, економічні, соціальні і природні фактори, які впливали на виникнення держави.
1. Поняття функцій держави
Сучасна держава – продукт тривалої історії, одне з видатних творінь людської цивілізації. Основними принципами, які мають великий вплив на розвиток державності в усьому світі є наукові концепції про народовладдя, правову державу, поділ влади, про народний суверенітет та ін. Не залежно від форми правління, держава виконує певну сукупність різнопланових дій, визначених законодавством, які і складають її функціями
Функції держави – це об’єктивно необхідний, цілеспрямований основний напрямок (сторона) діяльності держави, здійснюваний в життєво важливій сфері суспільних відносин, що виражає його сутність і соціальне призначення в суспільстві і має законодавчу регламентацію . Також, для пояснення поняття функції держави, можна використовувати таке визначення: функція держави – це саме те, що і як держава “робить” .
Головні завдання і цілі держави на тій чи іншій стадіїї її розвитку обумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування. Тому, основні напрями її діяльності мають об’єктивний характер, обумовлений потребами життя суспільства. Здійснення функції держави має постійний, систематичний характер і відбувається протягом всього часу існування об’єктивно обумовлених завдань, що належить виконувати державі в конкретних історичних умовах. Функції держави взаємопов’язані з тими суспільними відносинами, на які держава намагається активно впливати відповідно до своїх потреб всією своєю політикою.
Задля подальшого вужчого розбору, спочатку варто окреслити загальні риси функцій держав:
- Функції держави мають комплексний характер.
- За своїм характером, змістом і призначенням функції державам ніколи не бувають нейтральними. Вони завжди висловлюють і відображають сутність і зміст конкретної держави.
- У функціях держави прослідковується прямий зв'язок з її безпосередніми та нагальними цілями і завданнями. Так, в умовах війни або близької військової кризи, на перший план вступає функція оборони. Її пріоритетність в цей період не підлягає сумніву.
- Функції держави не слід ототожнювати з функціями її окремих органів або ж державних організацій .
Функції держави мають сприяти розвитку суспільства і збереженню держави та порядку, тому:
- зважають на об'єктивні закони розвитку суспільства й керуються цими законами у повсякденній діяльності;
- стимулюють соціальну активність людини і громадянина, звертають увагу на виробничо-економічне і соціально-культурне самовизначення особистості;
- беруть до уваги інтереси й потреби різних соціальних спільнот, груп та об'єднань людей, конкретних особистостей, визнають їхню реальність і сприяють розвитку;
- підпорядковують всю свою діяльність служінню громадянському суспільству, не втручатися у приватні справи людини і суспільства, якщо це не виходить за межі конституційного регулювання суспільних відносин.
Сказане вище закріплене в Конституції України (ст. 23) .
Магістр