Функція захисту у кримінальному процесі (ID:300613)

Міністерство освіти і науки України Київський національний університет імені Тараса Шевченка Юридичний факультет Кафедра правосуддя До захисту в ЕК допустити завідувач кафедри правосуддя, доктор юридичних наук, професор Погорецький М.А. _____________________ ____ _______________ 2018 МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА на тему: Функція захисту у кримінальному процесі Студентки 2-го року навчання ОР «Магістр», заочної форми, 12 групи Кузьмінської Дарини Сергіївни Науковий керівник: к.ю.н., доц. Сиза Наталія Петрівна Рецензент: _____________________________ Київ – 2018 ЗМІСТ Магістерське завдання…………………………………………………………….3 Календарний план………………………………………………………………..4 Реферат………………………………………………………………………………5 Анотації……………………………………………………………………………..6 ВСТУП…………………………………………………………………..............7 - 10 РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 1.1. Поняття та зміст функції захисту…………………………………………...11 - 24 1.2. Поняття, зміст та мета захисту в кримінальному процесі…………………24 - 36 1.3. Поняття предмету захисту в кримінальному процесі……………………...36 - 44 РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІЯ ЗАХИСТУ ЯК ОДНА З ОСНОВНИХ КОНСТИТУЦІЙНИХ ГАРАНТІЙ ПРАВ ТА СВОБОД ОСОБИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 2.1. Суб’єкти реалізації функції захисту у кримінальному процесі: поняття і види…………………………………………………………………………………45 - 59 2.2. Захисник як основний суб’єкт реалізації функції захисту……………………………………………………………………………...59 - 71 2.3. Міжнародні стандарти та досвід зарубіжних країн щодо здійснення захисту………………………………………………………………………………72 - 82 РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ НА СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ 3.1. Реалізація функції захисту під час досудового розслідування…………………................................................................................83 - 102 3.2. Реалізація функції захисту під час судового розгляду та на стадіях перегляду судових рішень……………………………………………………….102 - 129 ВИСНОВКИ………………………………………………………………..……130 – 133 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………..134 - 152 ЗАТВЕРДЖЕНО: Науковий керівник: к.ю.н., доцент _____________________________ Сиза Н.П. "____" _______2018 року МАГІСТЕРСЬКЕ ЗАВДАННЯ Кузьмінська Дарина Сергіївна - Студентки 2 року заочної форми навчання за спеціальністю "Право" 1. Тема роботи: «Функція захисту в кримінальному процесі» 2. Термін здачі роботи керівнику для підготовки відгуку: 17.05.17 р. 3. Робота виконується на базі: КНУ Тараса Шевченка. 4. Теоретичне завдання: аналіз спеціальної юридичної наукової літератури, законодавства України, інших держав та практики його застосування. 5. Практичне завдання: розробка пропозицій з удосконалення законодавства, що визначає порядок реалізації функції захисту в кримінальному процесі України. 6. Сфера застосування результатів роботи: законодавча практика, наукова діяльність, навчальний процес, судова та слідча практика. 7. Завдання вручено студентові: 01.11.2017.   ЗАТВЕРДЖЕНО: Науковий керівник: к.ю.н., доцент ______________________________ Сиза Н.П. "____" _________2018 року КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН Кузьмінської Дарини Сергіївни - студентки 2-го року навчання магістратури заочної форми за спеціальністю "Право". 1. Тема роботи: «Функція захисту у кримінальному процесі» № Види робіт План Фактично 1. Підбір наукової літератури та законодавства за темою дослідження Листопад –грудень 2017 Листопад -грудень 2017 2. Підготовка першого розділу роботи та здача науковому керівнику на перевірку Грудень – січень 2018 Грудень – січень 2018 3. Підготовка другого розділу роботи та здача керівникові на перевірку Січень – лютий 2018 Січень – лютий 2018 4. Підготовка третього розділу роботи та здача керівникові на перевірку Лютий – березень 2018 Лютий – березень 2018 5. Підготовка остаточного варіанту та оформлення роботи Березень – квітень 2018 Березень – квітень 2018 6. Доопрацювання роботи після зауважень наукового керівника Березень – квітень 2018 Березень – квітень 2018 8. Підготовка реферату, анотацій та доповіді Травень 2018 Травень 2018 9. Оформлення і подання роботи на кафедру Травень 2018 Травень 2018 Студентка   РЕФЕРАТ Кузьмінська Дарина Сергіївна. Функція захисту у кримінальному процесі. Магістерська робота. Кафедра правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 148 с., використано джерел - 188. КЛЮЧОВІ СЛОВА – функція, функція захисту, захист, захисник, адвокат. ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ - регламентовані нормами кримінального процесуального законодавства суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації функції захисту у кримінальному процесі. ПРЕДМЕТ ДОСЛІДЖЕННЯ – правові, теоретичні та практичні проблеми реалізації функції захисту у вітчизняному кримінальному процесі. МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ: За мету магістерської роботи поставлено комплексно дослідити функцію захисту та виявити практичні проблеми її реалізації у кримінальному процесі, виявити законодавчі прогалини в правовому регулюванні здійснення захисту, а також надати на цій підставі пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального закону з цього питання. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ - розроблено пропозиції з удосконалення законодавства, що визначає порядок реалізації функції захисту у кримінальному процесі України. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ: законодавча робота, наукова діяльність, навчальний процес, судова та слідча практика.   Анотація Кузьмінська Дарина Сергіївна. Функція захисту в кримінальному процесі України. Магістерська робота. Кафедра правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В роботі розглянуто та розкрито поняття та зміст функції захисту, поняття захисту, його предмет, мету, суб’єктів реалізації функції захисту, визначено правовий статус захисника як основного суб’єкта реалізації функції захисту, з’ясовано міжнародні стандарти та досвід зарубіжних країн в реалізації функції захисту у кримінальному процесі, а також визначено проблемні питання реалізації функції захисту на стадіях кримінального процесу України. Розроблено пропозиції по вдосконаленню законодавства щодо реалізації функції захисту кримінальному процесі України. The summary Kuzminska Daryna Sergiivna. The function of the protection in the criminal process of Ukraine. Master thesis. The Department of Justice law faculty of Taras Shevchenko National University of Kyiv. In this work examine and revealed the concept and content of the function of protection, the concept of protection, its object, purpose, subjects of implementation of the function of protection, the defender's legal status as the main subject of the protection function realization, the international standards and experience of foreign countries in realization the functions of protection in the criminal process, and identified the problem issues of the implementation of the function of protection at the stages of the criminal process in Ukraine. Suggestions to improve legislation of realization the functions of protection in the criminal process of Ukraine. ВСТУП Актуальність теми. В ст. 2 КПК України [1] законодавець чітко окреслив завдання здійснення кримінального провадження, якими є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Першочерговим завданням кримінального процесуального законодавства є створення механізму реального забезпечення права на захист учасників кримінального провадження. Так, забезпечення права на захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого і виправданого у кримінальному процесі – це одна з найважливіших гарантій захисту прав та свобод людини, закріплених Конституцією України [2]. У площині кримінального процесу ця гарантія реалізується за допомогою кримінально-процесуальної функції захисту, яка в свою чергу є однією з основних функцій кримінального судочинства та без якої не може повноцінно діяти система правосуддя. Функція захисту, яка є противагою функції обвинувачення, слугує обов’язковим елементом для вирішення у суді правового конфлікту, що виник у зв’язку з вчиненням кримінального правопорушення. Не дивлячись на кардинальні зміни у кримінальному процесуальному законодавстві, які відбулися майже шість років тому, та позитивність нововведень, на жаль, ми досі можемо спостерігати чимало проблем щодо реалізації функції захисту. Так, до цього часу в кримінальному процесі, хоч і в меншій мірі, діє закладений ще в радянські часи функціональний дисбаланс, в якому домінує обвинувальний ухил та значно обмежені захисні процесуальні гарантії. В свою чергу це все призводить до неякісної та неефективної реалізації завдань захисту і як наслідок, є перешкодою для повного, всебічного та об’єктивного розгляду кримінального провадження та винесення законного і обґрунтованого рішення. У зв’язку з цим, такий стан речей зумовлює актуальність та важливість проблематики, пов’язаної з реалізацією функції захисту, процесуальним статусом суб’єктів захисту, визначенням умов реалізації їх процесуальних прав, роллю захисника в кримінальному провадженні, а також можливостей дієвого та законного впливу на хід розгляду та вирішення справи. При цьому слід визнати, що ряд правових, теоретичних та практичних проблем пов’язаних з реалізацією функції захисту в кримінальному процесі залишаються до цього часу дискусійними, а деякі з них потребують і певного оновлення на рівні нормативного врегулювання. У юридичній літературі дореволюційного періоду категорія функції захисту та її реалізація досліджувалися С.І. Вікторським, Л.Є. Владимировим, В.П. Даневським, О.Ф. Кістяківським, В.М. Плазуновим, В.К. Случевським, Д.Г. Тальбергом, І.Я. Фойницьким та ін. В радянські часи вагомий доробок у розвиток вчення про функції та функцію захисту зокрема внесли В.Д. Адаменко, О.Д. Бойков, І.С. Галаган, Ю.М. Грошевий, В.С. Даєв, П.С. Елькінд, З.З. Зіннатуллін, В.С. Зеленецький, О.М. Ларін, Я.О. Мотовиловкер, В.П. Нажимов, І.Д. Перлов, Н.Н. Полянський, Р.Д. Рахунов, Г.П. Саркісянц, Ю.І. Стецовський, М.С. Строгович, В.І. Тирічев, Ф.Н. Фаткуллін, Д.П. Фіолевський, А.Л. Ципкін та інші вчені. В часи незалежної Україні цю проблематику досліджували С.А. Альперт, Ю.П. Аленін, А.М. Бірюкова, Т.В. Варфоломеєва, І.Ю. Гловацький, В.Г. Гончаренко, С.В. Гончаренко, Я.П. Зейкан, С.О. Ковальчук, Т.В. Корчева, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, М.А. Маркуш, О.Р. Михайленко, В.Т. Нор, Н.М. Обрізан, Т.В. Омельченко, О.В. Острогляд, В.О. Попелюшко, А.М. Тітов, Ю.В. Хоматов, П.В. Хотинець, О.О. Чепурний, О.Г. Шило, М. Є. Шумило, О.Г. Яновська, Ю.П. Янович. Вагомий внесок у дослідження реалізації функції захисту зроблено В.П. Бахіним, Т.В. Варфоломеєвою, В.В. Гевком, Я.П. Зейканом, З.З. Зінатулліним, А.В. Іщенком, Н.С. Карповим, М.В. Костицьким, В.О. Коноваловою, Є.Д. Лук’янчиковим, М.А. Погорецьким, В.О. Попелюшко, Д.П. Письменним, С.М. Стахівським, О.Д. Святоцьким, В.Ю. Шепітьком та іншими вченими. Мета і завдання дослідження. За мету магістерської роботи поставлено комплексно дослідити функцію захисту та виявити практичні проблеми її реалізації у кримінальному процесі, виявити законодавчі прогалини в правовому регулюванні цих відносин, а також в надати на цій підставі пропозиції щодо вдосконалення кримінального процесуального закону з цього питання. Відповідно до поставленої мети визначено наступні основні завдання дослідження, а саме: 1) здійснити комплексний аналіз наукових досліджень щодо визначення процесуальних функцій як напрямів діяльності їх суб’єктів в кримінальному процесі та щодо функції захисту зокрема; 2) визначити поняття, місце та значення функції захисту в кримінальному процесі як форми забезпечення прав і свобод особи в кримінальному судочинстві; 3) надати власне визначення поняттю функції захисту в кримінальному процесі; 4) визначити поняття власне захисту, його зміст, предмет, мету і завдання; 5) з’ясувати суб’єктів реалізації функції захисту в кримінальному процесі та надати загальну характеристику їх правового статусу; 6) охарактеризувати та виявити проблеми правового статусу захисника у кримінальному провадженні як одного із основних суб’єктів функції захисту; 7) проаналізувати практику Європейського суду з прав людини для з’ясування проблемних питань забезпечення права на захист у кримінальному процесі, особливо щодо раннього залучення захисника; 8) виявити особливості імплементації в національну правову систему основних міжнародно-правових положень з питань захисту прав і свобод людини; 9) визначити проблемні питання реалізації функції захисту на стадіях кримінального провадження на основі судової практики ЄСПЛ; 10) сформулювати та внести конкретні пропозиції щодо удосконалення вітчизняного кримінального процесуального законодавства в частині здійснення функції захисту. Об’єктом дослідження є регламентовані нормами кримінального процесуального законодавства суспільні відносини, що виникають в процесі реалізації функції захисту у кримінальному процесі. Предметом дослідження є правові, теоретичні та практичні проблеми реалізації функції захисту у вітчизняному кримінальному процесі. Методи наукового дослідження. Під час дослідження цієї теми використовувалися різні методи наукового пізнання обрані з урахуванням його теми, мети та завдань. Зокрема основним з них є загальний діалектичний метод для з’ясування процесів, що відбуваються під час здійснення функції захисту у кримінальному провадженні, їх розвитку, взаємозв’язку, та виявлення напрямів і закономірності в цілому. Для визначення понятійного апарату використовувався логіко-семантичний метод. Системно-структурний метод застосовувався при розгляді функції захисту у взаємодії з іншими кримінально-процесуальними функціями в системі кримінальної процесуальної діяльності, а також при визначенні системи суб’єктів захисту та зв’язку між ними. За допомогою аналітичного методу проведено узагальнення матеріалів практики щодо здійснення функції захисту її суб’єктами. Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Основні висновки ґрунтуються на методі системного аналізу чинного законодавства, міжнародно-правових документів та практики їх застосування. Також завдання дослідження вирішувалися за допомогою порівняльно-правового аналізу рішень Європейського Суду з прав людини та порівняння вітчизняного регулювання із зарубіжним та міжнародним досвідом щодо реалізації функції захисту. Структура роботи. зумовлені її метою та поставленими завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (188 найменувань). Загальний обсяг магістерської роботи становить 148 сторінок. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ФУНКЦІЇ ЗАХИСТУ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ 1.1. Поняття та зміст функції захисту Як колись доволі влучно зазначив М.С. Строгович, що кримінально-процесуальна діяльність – діяльність складна, в тому сенсі, що має певні напрямки, які не збігаються та не поглинають один одного. Ці окремі сторони кримінально-процесуальної діяльності називаються кримінально - процесуальними функціями. [3, с. 188-192]. Саме слово «функція» походить від латинського «functio» і означає «виконання, здійснення чогось» і розглядається як зовнішній прояв об’єкта в даній системі відносин. В свою чергу тлумачний словник української мови визначає термін «функція» так: «1. Роль, значення чого-небудь; 2. Робота кого-, чого- небудь, обов’язок, коло діяльності когось, чогось; 3. Обов’язок, призначення, місія» [4, с. 675]. В наукових колах вважається, що дану категорію ввів німецький філософ Готфрід Лейбніц (1646-1716). Надалі вона поступово набула фундаментального науково-теоретичного значення, причому інтерес до неї поступово зростав залежно від розповсюдження функціональних методів дослідження в різних галузях науки [5, с. 138; 6, с. 1449]. Так, зокрема в юриспруденції дана категорія широко використовується через соціальну роль держави та права. Так, наприклад, в теорії держави та права функції держави розглядаються як основні напрямки (види) діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і призначення в суспільстві, а під функціями права – основні напрямки його впливу на суспільні відносини з метою їхнього упорядкування. Виходячи з вищезазначеного, категорія функції властива як кримінальному судочинству, так і теорії кримінального процесу, хоч і має свої особливості, які обумовлені специфікою людської діяльності у цій сфері суспільних відносин та їх правового регулювання. Щодо функцій обвинувачення та захисту, вчений М.С. Строгович під першою розумів «усю систему обвинувальних дій, включаючи виступ прокурора на суді як обвинувача», а під другою – «процесуальні права обвинуваченого як сторони в процесі, а також і участь на суді захисника». Звідси, «основним обов’язком прокурора…є доказування на суді обвинувачення, допомога суду у вирішенні справи, а у випадках, коли обвинувачення не підтвердилось, - відмова від обвинувачення. Обов’язком захисника є використання усіх законних засобів для захисту підсудного, представництво його законних інтересів, допомога підсудному у використанні його процесуальних прав і тим самим допомога правосуддю.» [7, с. 122] «Поряд з кримінальним переслідуванням, у складному переплетінні з ним і у певному сенсі у боротьбі з ним розвивається захист. Як кримінально-процесуальна функція, захист становить сукупність процесуальних дій, спрямованих на спростування обвинувачення, пред’явленого обвинуваченому на оспорювання обвинувачення, на доказування невинуватості обвинуваченого або меншої його винуватості, аніж та, на якій наполягає обвинувач. Указані дві процесуальні функції в основному розподіляються між різними процесуальними суб’єктами. Кримінальне переслідування здійснюють органи слідства і прокуратури, захист – обвинувачений, а на суді – також і його захисник…На суді діяльність прокурора полягає в кримінальному переслідуванні, що здійснюється у формі державного обвинувачення.» [8, с. 16] Тобто, суть захисної діяльності виявляється під час дій, направлених на спростування підозрюваним або його захисником підозри або обвинувачення та захисту своїх прав під час такого провадження. Саме цю діяльність потрібно окреслювати як діяльність щодо реалізації кримінально-процесуальної функції захисту. «Актом порушення кримінального переслідування є акт притягнення певної особи до справи як обвинуваченого…До притягнення особи як обвинуваченої цілком природньо не може здійснюватися функція захисту: нікого захищати і нікому захищатися. А кримінальне переслідування завжди передбачає захист: якщо ведеться кримінальне переслідування – ведеться і захист…, результат здійснюваного прокурором кримінального переслідування, розпочатого на попередньому слідстві (чи дізнання) і продовжуваного в суді першої інстанції, знаходить свій вираз у вироку суду. В цьому сенсі кримінальне переслідування закінчується вироком, яким обвинувачення визнається доказаним, або відхиляється… Якщо вирок суду прокурором не опротестований, а оскаржений підсудним і його захисником, і за їх скаргами касаційна інстанція перевіряє законність і обґрунтованість вироку суду першої інстанції, то в цій стадії процесу продовжує здійснюватись функція захисту. Кримінальне ж переслідування (тобто обвинувачення) в даному випадку не здійснюється, воно закінчується винесенням обвинувального вироку. Може виникнути сумнів у правильності такого рішення – ним ніби порушується «процесуальна рівновага: захист є, а кримінального переслідування немає. Насправді ж питання має бути вирішене саме так». [8, с. 65-66, 181-182] Як і будь яка наукова проблема, так і тема функцій кримінального процесу не обійшлася без наукових дискусій. Так, радянські науковці не могли «прийти до єдиного знаменника» щодо поняття кримінально-процесуальної функцій, їх структури, змісту та навіть кількості. Їх спільним результатом на час розпаду СРСР стало хіба що відкидання спроби визначити це специфічне наукове поняття і пов’язані з ним проблеми на підставі загальновизнаних етимологічних їх означень [9, с. 196-199], та більшою мірою основаних на законах психології і внутрішньому переконанні учасників процесу, аніж на положеннях кримінально-процесуального закону [10, с.175-176], а також досягнена єдність поглядів щодо фундаментального та системоутворюючого його характеру і необхідності подальшого розвитку теорії кримінально-процесуальних функцій. Згадуваний М.С. Строгович під функціями розумів окремі види, напрями кримінально-процесуальної діяльності, і поділяв ці функції на : «1) обвинувачення (кримінальне переслідування); 2) захист і 3) вирішення справи» [9, с.188-189]. Але при цьому не всі прихильники такого наукового погляду погоджувались із концепцією трьох основних функцій, обґрунтовуючи це тим, що вона не охоплює усієї повноти кримінально-процесуальної діяльності. Надалі розвиваючи це поняття, такі науковці як С.В. Бородін, Д.С. Карєв, до вищезазначених трьох основних функцій додавали: 4) розслідування кримінальної справи; [11, с. 24, 7] І.В. Тирічев, Р.Д. Рахунов – 5) підтримання цивільного позову та 6) захисту від нього; С.А. Альперт – 7) прокурорський нагляд;[12, с. 47 ] О.Д. Бойков – 8) виховно-профілактичну функцію;[13, с. 435] О.М. Ларін - 9) дослідження обставин справи, 10) забезпечення прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальній справи, 11) процесуальне керівництво і вирішення справи [14, с. 12]; В.Т. Нор – 12) функцію захисту порушених злочином прав та інтересів потерпілих від злочину [15, с. 18-24]. Інший підхід до визначення поняття функції надавала П.С. Елькінд. На її думку, функції – це не напрямок чи вид кримінальної процесуальної діяльності, а «виражене у відповідних напрямках діяльності, спеціальне призначення і роль її учасників» [16, с. 45]. На цій підставі вона пропонувала поділяти функції на основні (обвинувачення, захисту, судового розгляду і вирішення кримінальної справи), побічні (які можуть бути відсутніми у тій чи іншій кримінальній справі (діяльність цивільного позивача і цивільного відповідача) та допоміжні, тобто ті, що знаходять свій частковий вираз (діяльність свідків і експертів, перекладачів, понятих, «обізнаних осіб», осіб, які присутні при допиті неповнолітніх) [17, с. 59-69]. В.Г. Даєв, який був прихильником вищезазначеного погляду, вважаючи що конкретні процесуальні функції, а саме: розслідування кримінальної справи, судовий розгляд і вирішення кримінальної справи, прокурорський нагляд за дотриманням законності в ході кримінального судочинства, захист особистих процесуальних інтересів, надання юридичної допомоги, сприяння в ході кримінального судочинства – визначаються особистими або службовими процесуальними інтересами і знаходять свій прояв у правовому статусі учасників процесу, а тому, підсумовував він, «можна говорити про процес функціональний на відміну від розшукового чи змагального(обвинувального) процесу» [18, с. 72-73].