Зразок роботи
3.2. Досвід зарубіжних медіа у контексті висвітлення терористичних актів
Спільною рисою для всіх видів засобів масової інформації, що використовують терористи, є прагнення транслювати сенсаційні повідомлення, якими досить часто стають матеріали про терористичні акти. У свою чергу, оскільки однією з основних цілей, які переслідують терористи, є надання широкого розголосу проведеним ними акціям задля залучення співчуваючих та потенційних прихильників, трансляція ЗМІ відповідних повідомлень і підтримка сенсаційності є для них вигідною.
Аналіз міжнародних документів засвідчив, що діяльність ЗМІ, як правило, регламентується лише з окремих питань: з проблем расової дискримінації, надання достовірної інформації, недопущення загрози війни, відповідності інтересам національної безпеки держави тощо. Проте, незважаючи на актуальність проблеми боротьби з тероризмом, а також існування небезпеки використання мас-медіа терористами, на міжнародному рівні досі не ухвалено універсального документу, обов'язкового для виконання всіма країнами-учасницями ООН, в якому чітко б окреслювалися межі свободи діяльності засобів масової інформації щодо висвітлення терористичних актів. Як правило, питання регулювання свободи ЗМІ в контексті боротьби з тероризмом вирішуються внутрішньодержавною законодавчою базою.
Аналіз законодавства ряду європейських країн щодо регулювання діяльності мас-медіа засвідчив, що ступінь обмеження свободи засобів масової інформації багато в чому залежить від рівня терористичної загрози національній безпеці країни, а також власне громадської позиції ЗМІ. Як правило, громадська думка у питаннях обмеження діяльності мас-медіа підтримує позицію влади. Незважаючи на певний тиск з боку уряду на ЗМІ (Велика Британія, Іспанія та інші країни), основоположні демократичному права та свободи особистості при цьому не страждають (хоча існує й чимало винятків).
Кардинально протилежні підходи до ролі ЗМІ у висвітленні тероризму та методів такого висвітлення спостерігаємо в Росії та США.
Практично всі авторитетні організації у цій сфері сходяться в думці, що Росія є невільною країною з точки зору свободи слова та ЗМІ, в країні панує фактично тотальна цензура, а незалежні телеканали та видання можна перерахувати на пальцях однієї руки. Підтвердженням цієї тези стала масштабна пропагандистська війна з боку російських ЗМІ, чітко контрольована і керована з боку керівництва країни.
Так, протягом останніх двох місяців у контексті висвітлення подій в Україні Кремль вдався до чергового «закручування гайок» в медійній сфері, яке загрожує остаточно поховати навіть ті залишки вільних ЗМІ, які ще залишаються в країні. Це і перехід під кремлівський контроль ресурсу Lenta.ru, і обмеження доступу користувачів до порталів Grani.ru, Kasparov.ru, блогу Олексія Навального в «Живому журналі», сайту радіостанції «Ехо Москви» та багатьох інших інтернет ресурсів, систематичні репресії проти фактично єдиного незалежного телеканалу «Дождь» [32].
По суті сьогодні в Росії побудований режим «оруелівського» типу, де дозволено знати лише те, що говорить «Великий брат». Пропаганда, брехня і дезінформація в сучасній Росії виведена сьогодні на рівень державної політики. В роботу цієї пропагандистської машини включено практично всі існуючі ЗМІ.
В цих умовах, на жаль, відбувається не лише професійна, а й моральна деградація російських ЗМІ.
Магістр