Зразок роботи
Суспільна необхідність збереження здоров’я і працездатності населення диктує потребу розвитку реабілітаційного напряму охорони здоров’я.
Основоположним базисом медичної реабілітації є кінезіотерапія, яка ефективно застосовується на всіх етапах відновного лікування, надаючи суттєвий вплив як на окремі патогенетичні ланки захворювання, так і на весь організм. Знання загальних основ кінезіотерапії, механізмів її лікувальної дії, дає можливість правильно обрати засоби, форми і методи кінезіотерапії з успішним їх застосуванням у складі комплексної програми реабілітації для відновлення і підтримки здоров’я.
Кінезіотерапія – це методика лікування рухом. Має широкий спектр засобів і методів лікування так, як базуються на застосуванні рухових дій в якості основного лікувального впливу. Основним інструментом в кінезіотерапії є рух.
Актуальність. Кінезотерапія належить до ефективних методів патогенетичного впливу при різних захворюваннях, що досягається застосуванням спеціальних фізичних вправ, спрямованих на напруження, релаксацію і скорочення м’язів тулуба і кінцівок, розширення амплітуди рухів у суглобах та сопроводжується рефлекторними змінами у внутрішніх органах. Цим визначається відмінність уживаних засобів, методів і дозування в практиці кінезіотерапії. Кінезіотерапія є методом неспецифічної терапії, а вживані фізичні вправи – неспецифічними подразниками. Будь-яка фізична вправа завжди залучає до реакції у відповідь усі ланки гомеокінезу: нервову, імунну і гормональну системи.
Кінезіотерапія – засіб відновної терапії. Його успішно поєднують з медикаментозною терапією та різними фізичними чинниками. Значення кінезіотерапії як методу профілактичної терапії визначається формуванням системного структурного результату через вплив регулярних фізичних навантажень. Дозоване тренування фізичними вправами стимулює і пристосовує окремі системи і весь організм хворого до зростаючих фізичних навантажень, у кінцевому результаті приводить до функціональної адаптації хворого. Важливою особливістю кінезіотерапії є активна участь хворого в лікувальному процесі, а також процес дозованого тренування.
Засновником наукової кінезіології в Стародавній Греції вважався Асклепіад, який жив понад 2000 років тому. Елементи кінезіології містила давньоіндійська йога, Конфуцій та Гіппократ також застосовували кінезіотерапією. Фундаментальні роботи В. М. Бехтерева, А. Р. Лурії, Б. Н. Анохіна, І. М. Сечєнова довели вплив маніпуляції рук на функції вищої нервової діяльності та розвиток мовлення. Саме такий зв’язок головного мозку і рухів узяли за основу засновники кінезіології. Вони стверджують, що обидві півкулі головного мозку можуть ефективно розвиватися через виконання спеціальних рухів — кінезіологічних вправ. Василь Олександрович Сухомлинський уважав, що рух пальців сприяє активізації мовленнєвих центрів головного мозку і посиленню діяльності мовленнєвих зон.
Метою роботи є: розглянути та дізнатись про особливості проведення кінезіотерапії в дитячму віці.
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання: розглянути теоретичні основи кінезіотерапії та поняття кінезіологія, особливості кінезіотерапії та гімнстичних вправ, дізнатись про проблеми в дитячому віці які може вирішити кінезіотерапія, аналізувати особливості проведення кінезіотерапії: методи лікування та місце кінезіотерапії в дитячому віці, зробити висновки.
Об’єкт дослідження:кінезіотерапія в дитячому віці.
Предмет дослідження: аналізувати та дізнатись про особливості кінезіотерапії для дитячого віку.
Джерелами інформації для виконання курсової роботи є: публікації у вітчизняних та зарубіжних ЗМІ, статистичні матеріали, фактичні дані про результати діяльності об’єкта дослідження, прайс-листи, анкети фахівців і респондентів, сайти мережі Інтернет та ін.
Структура дослідження складається із вступу двох розділів, а також висновків, списку використаної літератури та додатків. Обсяг роботи – 31 сторінок, у списку літератури 24 найменувань.
Магістр