СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ЖІНКАМ, ЯКІ ЗАЗНАЛИ НАСИЛЬСТВА (ID:619701)

ВСТУП Актуальність роботи. Життя безлічі людей у всьому світі наповнене насильством, у будь-який момент воно може наблизитися і до нас. Але багато з нас можуть легко уникнути неприємностей: для цього їм буде достатньо сховатися за власними дверима і, за можливістю, остерігатися небезпечних місць. Деяким людям сховатися ніде: насильство чекає їх вдома, добре заховане від сторонніх очей. Насильство, ймовірно, завжди було частиною існування людства. Його різноманітні прояви можна побачити у всіх куточках світу. Але тільки останнім часом на цю проблему звернули серйозну увагу. Тема насильства і агресії стала однією з найактуальніших починаючи з кінця двадцятого століття. Проблему сімейного насильства поступово стали обговорювати, переважно, завдяки зусиллям неурядових жіночих організацій, фахівців в галузі гендерних і соціальних досліджень. Насильством наповнені різні сфери людського буття: політичне, економічне, духовне та сімейно-побутове. Воно має вираження у війнах, убивствах, знеціненні життя, пануванні таких явищ як антигуманність, агресія, жорстокість. Війни, заколоти, революції, страти, терор стали ледве не нормою життя людей [1]. Насильство є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. Зазвичай, найбільше страждають від насильства жінки, діти та люди похилого віку. Найпоширенішим і найбільш складним для протидії є домашнє насильство. Насильство в сім'ї або родині притаманне для багатьох держав, незважаючи на їх позитивні здобутки у законодавчій, політичній та практичній сферах. Насильство щодо жінок виступає одним з головних порушень прав людини, причини якого пов’язані з нерівним розподілом ресурсів та повноважень між жінками та чоловіками. Окрім безпосередньої шкоди для здоров’я та добробуту постраждалих, насильство має вагомі суспільні наслідки, які вимірюються грошовими, трудовими та нематеріальними втратами, виявляються у формі поточних, довготривалих або відкладених ефектів. Мета роботи: з’ясувати проблеми жінок, які зазнали насильства та розглянути особливості соціальної допомоги для них. Завдання роботи: 1. Проаналізувати поняття «домашнє насильство», його види та ознаки. 2. Узагальнити соціальні та психологічні проблеми жінок, які зазнали насильства. 3. Проаналізувати основні аспекти діяльності держави по допомозі жінкам, які зазнали насильства. 1. Статистичні дані щодо домашнього насилля Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» [2], домашнім насильством визнаються діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Насильство щодо жінок визнається одним із головних порушень прав людини. Декларація ООН щодо викорінення насильства проти жінок (1993) проголошує, що насильство щодо жінок виступає одночасно наслідком ґендерної нерівності та бар’єром на шляху досягнення ґендерної рівності, впливаючи на всіх жінок у суспільстві. Опитування, проведені протягом останніх 10 років серед жертв насильства, свідчать про набагато більший масштаб і складність цієї проблеми. Згідно з докладом ООН від 25 листопада 2019 року, насильство щодо жінок, особливо з боку інтимного партнера, і сексуальне насильство над жінками є серйозною проблемою громадської охорони здоров’я і порушенням прав людини. За оцінками, більше третини жінок (35 %) в усьому світу хоч раз в житті зазнавали, насильства, зокрема і сексуального. У деяких країнах показники насильства з боку чоловіка або партнера досягають 70 %, а вбивства жінок, скоєні близькими людьми, становлять 58 % із загальної кількості [6]. Домашнє насильство в Україні – причина близько ста тисяч днів госпіталізації щороку, причина тридцяти тисяч звернень до травмпунктів і травматологічних відділень, причина понад сорока тисяч викликів лікарів первинної ланки. В той же час, лише десять відсотків постраждалих від сімейного насильства звертаються за відповідною допомогою. Нажаль і донині багато наших співгромадян вважають за нормальні стосунки, засновані на насильстві. За розрахунками, які було проведено Інститутом демографії і соціальних досліджень на замовлення Фонду народонаселення ООН: близько 1,1 мільйона громадянок України стикаються з фізичною та сексуальною агресією в сім’ї і не звертаються за кваліфікованою допомогою з цього приводу. За статистикою ВООЗ 38 % вбивств жінок у світі є справою рук їх партнерів, в деяких країнах ця цифра становить 70%. Чверть від усіх жінок світу на протязі усього життя потерпають від сімейного насильства [1]. Насильство в сім’ї – це прояв загального порушення сімейних стосунків. Законодавство України у сфері протидії домашньому насильству закріплює чотири форми такого насильства: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне [2]. Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Прояви фізичного насильства: - синці, забиті місця, наявність частково залікованих попередніх травм, сліди укусів тощо; - перешкоджання вільному пересуванню; - примус вживати алкогольні або наркотичні речовини чи речовини, що погіршують здоров’я або можуть призвести до смерті людини; - створення ситуацій, що несуть ризик чи загрозу життю та здоров’ю; - погрожування зброєю чи іншими речами, що можуть завдати фізичної шкоди. Сексуальне насильство – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї. Прояви сексуального насильства: - зґвалтування, у тому числі «зґвалтування у шлюбі»; - примушування до небажаних статевих стосунків; - торкання до інтимних частин тіла без згоди особи; - примушування спостерігати за статевим актом між іншими людьми (утому числі дивитися порно продукцію); - примушування до статевого акту з третьою особою; - примушування до заняття проституцією. Окрім цього, до сексуального насильства в сім’ї належить інцест – сексуальні відносини між близькими родичами: батьком і донькою, матір’ю і сином, братом і сестрою тощо. Надзвичайно небезпечним проявом сексуального насильства в сім’ї є дії сексуального характеру стосовно дитини: розбещення дитини; демонстрація дитині (підлітку) статевих органів (ексгібіціонізм); демонстрація акту онанізму; втягування дитини у заняття дитячою проституцією або дитячою порнографією тощо. Психологічне насильство – це насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, у тому числі щодо третіх осіб, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе або завдається шкода психічному здоров’ю особи. Прояви психологічного насильства[8]: - ігнорування почуттів особи; - образа переконань, що мають цінність для особи, її віросповідання, національної, расової приналежності або походження; соціального статусу; - переслідування, залякування; - погрози вбити чи скалічити (у тому числі дітей); -підбурювання до самогубства; - постійна критика та насмішки; - безпідставні звинувачення та формування почуття провини; - обмеження у самореалізації, навчанні, роботі. Психологічне насильство в сім’ї супроводжує всі інші види насильства. Економічне насильство – умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Прояви економічного насильства: - позбавлення матеріальних ресурсів для належного фізичного та психологічного добробуту; - повна звітність за витрачені гроші («все до копійки»), відбирання всіх зароблених грошей; - заборона працювати члену сім’ї всупереч його бажанню та працездатності. Основні ознаки домашнього насильств [10]: - насильство завжди здійснюється за попереднього наміру, тобто умисно. Це означає, що особа, яка вчинила насильство, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати характер вчинюваних нею дій або бездіяльності, передбачала або могла передбачити (виходячи з її фізичного і психічного стану) можливість настання таких шкідливих наслідків, як заподіяння моральної шкоди, шкоди фізичному або психічному здоров’ю іншого члена сім’ї. Необхідно відзначити, що вчинення насильства у стані алкогольного сп’яніння не виключає можливості особи усвідомлювати і передбачати настання шкідливих наслідків. Згідно з Кримінальним кодексом України особа, яка скоїла злочини в стані сп’яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих засобів, підлягає кримінальній відповідальності [9]; - дії унеможливлюють ефективний самозахист. Найчастіше люди, які вчиняють насильство, мають певні переваги – це може бути вік, фізична сила, економічно вигідніше положення тощо. Наприклад, вчитель знущається над учнем, змушуючи його робити ганебні вчинки перед всім класом, маючи перевагу у віці, посаді, статусі; - дії порушують права і свободи особи. Кривдник завжди намагається контролювати свою жертву, тим самим обмежуючи права та свободи. - насильницькі дії спричиняють шкоду (фізичну, морально-психологічну, матеріальну) іншій особі. Наслідком від насильницької дії завжди є шкода – це можуть бути і матеріальна втрата (вкрадені гроші, відібрана частина спільно заробленого майна), і ушкодження (синці, переломи), і погіршення емоційного стану (сором, страх, пригнічення). Наприклад, шкодою від шантажу може стати депресія, спроба самогубства. Виділяють такі причини, що призводять до домашнього насильства [11]: - соціальні (напруження, конфлікти, насильство в суспільстві; пропагування в засобах масової інформації насильства як моделі поведінки); - економічні (матеріальні нестатки; відсутність гідних умов життя та одночасно – відсутність умов для працевлаштування і заробітку грошей; економічна залежність; безробіття); - психологічні (стереотипи поведінки); - педагогічні (відсутність культури поведінки – правової, моральної, громадянської, естетичної, економічної, трудової); - соціально-педагогічні (відсутність усвідомленого батьківства, сімейних цінностей у суспільстві, позитивної моделі сімейного життя на засадах ґендерної рівності, сімейного виховання на основі прав дитини); - правові (ставлення до насильства як до внутрішньо сімейної проблеми, а не як до негативного суспільного явища, до членів сім’ї – як до власності; недостатня правова свідомість); - політичні (схильність до ґендерних стереотипів; недостатній пріоритет проблем сім’ї та ґендерної рівності; увага до материнства й дитинства, а не до сім’ї загалом; брак уваги до батьківства, чоловіків); - соціально-медичні (відсутність репродуктивної культури у населення, відповідального батьківства, системи сімейних лікарів; алкоголізм, наркоманія, агресія тощо); - фізіологічні та медичні (порушення гормонального фону, обміну речовин, швидкості реакцій; прийом збуджувальних лікарських препаратів; хвороби нервової системи тощо).